А. К. Толстой Толстої А. ДО

А. К. Толстой
… А в Червоному Розі в горобини листа

Скрутилися, немов рукопис віршів

Але так соковиті, так повнокровні кисті,

Нібито гребені чорних півнів

Тут жив поет

М. Юницкая

Навряд чи найдеться людина, хоча б раз у житті не зіштовхувалося із творчістю Олексія Костянтиновича Толстого. Люди співають відомі романси й не замислюються, що автором тексту є російський поет, наш земляк А. К. Толстой

Готуючись до конкурсу читців, присвяченому 190-летию А. К. Толстого, я чомусь спочатку не міг згадати жодного його добутки. Тоді я взяв у бібліотеці томик його віршів. Відкривши першу ж сторінку, прочитав рядка, і відразу ж згадав і запік давно знайомі слова:

«Дзвіночки мої, квіточки степу...».

Здається, з дитячого рибника чую цей добуток по радіо й телевізору. Наступна сторінка, інший вірш - і знову знайомий мотив проситься на пам'ять:

«Серед шумного балу, випадково...».

У його ліричних віршах як ні в кого іншого, відчувається наспівність, музикальність і задушевний тон. Може, тому й запам'яталися колись мені ці вірші як музичний добуток. Адже не зрячи до віршів Толстого зверталися такі видатні композитори, як Чайковський, Римський-Корсаків, Мусоргский, Рубинштейн. Часто «Дзвіночки» наспівує моя мама. Вона говорить, що слова легко запам'яталися й піднімають настрій

Щоб краще зрозуміти добутки поета, я прочитав докладніше про його життя й творчість, а також відгуки про нього сучасників.

Товстої народився в графській сім'ї, з дитинства не знав недоліку ні в засобах, ні в любові ближніх. Його возили в подорожі за кордон, вона був дружний зі спадкоємцем - майбутнім царем. Надійшовши на державну службу, він швидко просувався по службовим сходам, не додаючи до цьому ніяких зусиль. Багато хто прагнуть до такого положення. Однак, за словами самого поета «Служба, яка б вона не була, глибоко противна моїй натурі...» Він хоче бути самим собою, письменником. Пройшло багато років, перш ніж Толстой одержав відставку. А. К. Толстой маючи більшу фізичну силу, був дуже м'якою й чуйною людиною. Його сучасник, письменник И. С. Тургенєв, писав про нього так: «Усім, що знали його, добре відомо, що це була душу, чесним, правдивим, доступна всяким добрим почуттям, готова на жертви, віддана до ніжності, незмінно вірна й пряма. «Лицарська натура» - це вираження майже незмінно приходить усім на вуста при одній думці про Толстого.» Мене особливо схвилювало його вірш «Колодники». У ньому чується така глибина почуття, такий жаль і жалість до цих людей, що мимоволі стискується серце

Хто вони, ці «колодники»? Може, кріпосн або полонені, котрих напевно бачив поет, коли служив в армії під час Кримської війни? А може,

це злочинці, які зробили важкий злочин? Стих перейнятий таким співчуттям до цих людей, що може випробовувати тільки людин із чуйним і ніжним серцем, як в Олексія Костянтиновича.

Я полюбив історичні балади Толстого. У них відчувається гордість поета за знамените історичне минуле рідного краю. Адже наша Брянщина багата історичними подіями й древніми легендами. По місцевих переказах, саме в Брянських лісах перебував Соловей-Розбійник, а брянський богатир Пересвітло почало двобій з татарським воїном перед Куликовской битвою

У вірші «Курган» зі смутком говориться про забуття подвигів богатирів, про те, що не можна забувати історичне минуле своєї батьківщини

Балада «Ілля Муромець» теж перейнятий смутком. Скривдив князь заслуженого воїна. Та й сам Ілля не дуже хоче бенкетувати в розкішних покоях. «Для князівського не годжуся двору», - говорить богатир. І відчувається, автор з ним приголосний. Товстої також не любив перебуває при дворі государя, а волів жити у своєму маєтку

Тут, у Червоному Розі, він створив більшість своїх ліричних віршів. У багатьох з них видні знайомі картини природи Брянського краю: сосновий бор, ріка, «де гнуться під виром лози», а над водою

«Літають і танцюють бабки,

Веселий ведуть хоровод».

На всім, написаному в Червоному Розі лежить печатку впливу нашого краю, його мальовничої природи, його древньої історії

Під враженням від прочитаних добутків у мене народилися такі рядки:

***

Коли за вікном вітер виє,

І дощик стукає по склу,

Вірші я Толстого відкрию,

Улюблені рядки знайду!

І от богатир переді мною

Проїхав верху на коні,

І відразу ж Руссю дихнуло,

Любов'ю до рідної сторони

І древній степ переді мною...

Курган самотній коштує,

І витязь із кучерявою главою

Про битви з ворогом говорить

На літніх канікулах мама обіцяла мене звозити в музей - садибу А. К. Толстого в Червоний Ріг на свято поезії. Я мрію про це.


Загрузка...