А. С. Пушкін у Михайлівськім
А. С. Пушкіна часто засилали в посилання за його вірші, які не подобалися уряду й от у серпні 1824р. його перевели на проживання у фамільний маєток Михайловское неподалік від Пскова під догляд поліції
Але щиросердечне страждання, сум’яття, туга перетворювали в ліричну гармонію — і в поезії Пушкін немов проживав ще одну, незрівнянно більше вільне й гармонічне життя. У Михайлівський Пушкіна вчиться інакше почувати, інакше мислити: більш мудро, тверезо. Невипадково саме у віршах Михайлівського періоду вперше виникає образ няньки Орисі Родіонівни. Вона персоніфікує для Пушкіна народне почало
Наша стара лачужка
И сумна, і темна
Що ж ти, моя бабуся,
Зажурилася у вікна?..
Саме в Михайлівськім на овний хід пішла робота над романом у віршах «Євгеній Онєгін» .
Там же Пушкін знайшов нове сприйняття життя
Бурхливі, ставні інтонації змінилися ледве більше м’якими, приглушеними. Його поетичний голос став звучати ще більш сердечно й довірливо. Тому обжигающе пронизлива його любовна лірика
Я вас любив: любов ще, бути може,
У душі моєї згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не тривожить;
Я не хочу засмучувати вас нічим…
У цей період часу 8 вересня 1826 року був написаний вірш «Пророк» , де поет описує саму мить перетворення «звичайного» людини в поета:
И Бога глас до мене воззвал:
«Повстань, пророк, і виждь, і внемли,
Здійснися волею моєї,
И, обходячи моря й землі,
Дієсловом пали серця людей» .
«Пророком» завершилася перша й відкрилася друга половина творчого життя Пушкіна
Саме цим віршем із граничною силою виражена ідея пророчого покликання поета
Кулер для води знайти свіжі статті й кулер купити.