Твір по літературі: Алеша пєшков — головний герой повести «Дитинство» Повість «Дитинство» — це автобіографічний добуток М. Горького, головний герой якої — Алеша Пєшков. Після того як у хлопчика вмер батько, він став жити з дідом і бабусею. У будинку діда панувала похмура атмосфера, у якій і формувався характер Алеши. Хоча потрібно сказати, що вона майже не вплинула на світогляд цього героя З перших днів у будинку діда Алеша зауважував, що його родичі похмурі, жадібні, самолюбні. Хлопчик відразу ж не полюбив діда, що здався йому злим і навіть небагато жорстоким. Також Алеше не сподобалися його дядьки. У будинку діда жив сліпий майстер Григорій, він був уже старий. Часто дядьки із синами жартували над ним, насміхаючись над його сліпотою.
Вони жарту заради могли скривдити майстри й спокійно дивитися, як він, перемагаючи біль, упокорювався із цим. Алеша був не таким. Він розумів Григорія, жалував його й ніколи не брав участь у цих «свинцевих мерзенностях», він не приймав таких жартів. Хлопчик іноді говорив з майстром, хоча той був не дуже говіркий Алеша рідко виходив на вулицю, тому що зустрічав там хлопців, які тільки й говорили про бійки в його будинку й завжди знаходили привід посміятися над хлопчиком, через що він завжди з ними бився. А наступного разу його вже не пускали за ворота.
Перше ніж Алеша став жити в будинку діда, він ніколи не бачив, щоб дітей били. Але тут сам хлопчик став ставитися до числа тих, кого за будь-яку провину били. Дід карав таким способом всіх дітей у будинку. Спочатку хлопчик пручався, намагався доводити дідові, що той не прав, але незабаром упокорився й із цим.
Після таких покарань він кілька разів болів. Дуже кривдило Алешу також і те, що дід бив бабусю, коли вважав, що та лізе не у свою справу. Він не раз говорив своєму дідові об цьому, але того зллився ще більше. Серед рідних в Алеши залишився тільки один близький йому й коханій людині — це бабуся. Після смерті батька вона зайняла в душі Алеши його місце, а коли виїхала мати, вона одна давала хлопчикові ту любов і пещення, що у дитинстві він не одержував від батька й матері.
Бабуся завжди розповідала хлопчикові різні історії, казки й вірші, вона давала йому гарні ради, до яких той завжди прислухався Алеша був добрим хлопчиком. Він співчував скривдженим, знедоленим людям, а серед злих намагався знайти гарних і щирих. Хлопчик тягся до людей і якимсь невідомим почуттям розумів, який людина добрий, а який злий. За час життя з дідом і бабусею Алеша зустрів тільки трохи по-справжньому добрих, відкритих людей. Ті, до кого він був більше всіх прив’язаний, — це Циганок і Гарну Справу. Цих двох людей він згадував дуже часто. У поданні хлопчика Циганок був казковим героєм, а Гарну Справу завжди давав коштовні ради, які згодом допомогли Алеше.
Він подовгу спілкувався з ним. Інший раз вони просто сиділи й мовчали, думаючи про щось своєму. Хоча Гарна Справа ніхто не любив і Алеше забороняли зустрічі з ним, їхня дружба тривала, а хлопчик навіть і не думав переривати її. Адже Алеша спокійно міг усе розповісти йому, поділитися своїми таємницями, почуттями, знаючи, що його завжди зрозуміють. Таким чином, ця стара людина якоюсь мірою навчила його жити й розуміти інших людей Мені сподобався цей хлопчик, тому що в нього добре й чуйне серце, тому що він виділяється з юрби похмурих, нежиттєрадісних людей. Алеша розуміє, що значить любити, співчувати ближньому й нещасному, що зустрінеш не часто. Але саме головне, що серед тої більшості злих, жадібних, самолюбних людей він відшукав добрих і чуйних, що серед зла, що панувало всюди, цей хлопчик зміг знайти добро