Аналіз добутку Оповідання «Товст і тонкий» написав Антон Павлович Чехов, що жив в 1860-1904 г. Темою расказа стала зустріч двох колишніх однокласників на вокзалі. Їх з опису відразу стає зрозуміло, що «товстий» — людина богатий: від нього пахнуло дорогими парфумами й він міг дозволити собі дорогий обід. Тонкий з’являється утомленим пасажиром, навьюченним усілякими коробками й вузлами. Йому довелося нести їх самому, тому що на носія не залишалося грошей В «товстого» і «тонкого» зав’язується розмова. З нього ми довідаємося імена: Михайло й Порфирій. Тонкий Порфирій, не скромничаючи, хвастається собою, своєю дружиною й сином.
Він пустився в спогади, потім став викладати новини про себе, про те, що відбулося в його житті із часу закінчення школи. Син Порфирія, якого представили Михайлу, не відразу зняв кашкет, щоб поприветствовать приятеля батька, а тільки небагато подумавши (оцінивши, чи не нижче чин товстого чина його батька). Михайло був дійсно зацікавлений життям Порфирія, розпитував його, радувався зустрічі. Сам Порфирій поводиться раскованно й невимушено. Але коли тонкий довідається, що Михайло — таємний радник і має дві зірки, те ця невимушеність улетучивается. Він съеживается й починає поводитися подобострастно, називає старого друга «ваше превосходительство».
Михайлу таке поводження огидно й незрозуміло. Він адже розмовляв з Порфирієм як зі старим другом, а коштувало сказати свій чин, так він відразу принижується перед ним. Товстий намагається заперечити тонкому: «До чого отут це чиношанування?». Але тонкий лише огидно хихикав. Тоді Михайло відвернувся від Порфирія й подав на прощання руку Ідея оповідання така: не поспішай хвастатися перед тим, хто домігся більшого, але й не слід принижуватися перед ним. Коли разговаривашь зі старим другом, що займає високий чин, потрібно розмовляти з ним як із другом, а не як з начальником.