Твір по літературі: Аналіз епізоду «Чичиков у коробочки» «Ну, баба, здається, крепколобая’» ^ подумав Чичиков, Н. В. Гоголь Поема Миколи Васильовича Гоголя «Мертві душі» геніально відбила час і обличчя поміщицько-кріпосницької Росії 30-х років XIX століття. Це був період, коли кріпосництво терпіло крах, назріла криза системи, але поміщики запекло чіплялися за свої привілеї, що дозволяють їм безбідно існувати за рахунок рабської праці підневільних селян. Поема побудована у формі подорожі, що дозволяє авторові показати всю Росію з її лихами й тяготами, виявити причину тяжкого становища народу й за допомогою сатири викрити пороки існуючого ладу. Павло Іванович Чичиков — шахрай, що задумав скласти капітал, користуючись недосконалістю суспільного лада Росії.
Подорожуючи по південних губерніях, він намагається дешево скупити мертвих селян, що не пройшли ревізької казки (перепису) і считающихся живими, щоб згодом закласти фальшиві документи в банк і одержати під них гроші, вигідно женитися, розбагатіти, не утрудняючи себе суспільно корисною справою. Чичиков зустрічається із кріпосниками-поміщиками, і тут Гоголь показує, до якої «гидоти й мерзенності може дійти людина» у погоні за грошима й власним благополуччям. Покинувши Манилова, Чичиков попадає до Коробочки — досить заможній поміщиці, дбайливій господарці, готової про давати «м’ясо, птаха, прядиво й мед», але не відмовилася й від торгівлі мертвими душами селян. Причому «дубиноголовая» Настасья Петрівна «вирішила», що для цього прийде викопувати труни, і це її не зупиняє. Вона готова на всі, аби тільки одержати гроші. «Нешто хочеш ти їх відкопувати із землі?» Чичиков прекрасно зрозумів натуру Коробочки й розмовляв з нею «з большею свободою, ніж з Маниловим». Чичиков не церемониться.
Йому треба продовжувати почате справа, і, коли він заїхав до Коробочки, треба вести справу з нею л Іванович дозволяє собі прикрикнути на поміщицю, ког-на відволікається від интересующего його справа. Настасья Пет — боїться продешевити, все інше не турбує цю «на — u тдтельницу». Вона, «жінка літнього років, у якімсь До льном чіпці, надягнутому нашвидку, із фланеллю на шиї, одна з матінок, невеликих поміщиць, які плачуться на неуро-збитки й тримають голову трохи набік, а тим часом бирают потроху деньжонок у пестрядевие мішечки, разме — щенние по ящиках комодів». Коробочка міцна поміщиця, вона живе натуральним господарством, але прекрасно знає владу грошей. Дивуєшся жадібності Настасьи Петрівни: навіщо їй гроші, адже в неї немає дітей, кому б можна було передати капітал, кого потрібно було виводити в люди. Безглуздість накопичення Коробочки майже лиховісна. Вона збирає гроші заради їх самих, не боїться продавати мертвих селян — аби тільки одержати гроші.
Цей епізод має велике значення в композиційній побудові поеми «Мертві душі». Поступово Гоголь покаже, як спрага наживи, складання капіталу будь-якими засобами, безмірна експлуатація селян витравляють душу самих поміщиків. Вони втрачають людський вигляд, щиросердечну теплоту, перетворюючись в «теперішніх мертвих душ». Геніальність Гоголя полягає в тім, що він побачив клас, що народжується, капіталістів, показав їхній кревний зв’язок із кріпосниками, у них єдина природа — нещадна експлуатація людини заради власної наживи.
Але Гоголь не був би щирим художником, якби не побачив сам і не показав своїм читачам шляхів відродження Росії, тому наприкінці першого тому поеми з’являється світлий образ « птаха-трійки» — Росії, що все-таки переборе всі труднощі й зуміє відродитися, устати урівень із іншими країнами. Гоголь не був фантастом, він не міг пророчити, як незабаром це трапиться, тому образ «трійки» символичен. Це майже мрія автора про прекрасне майбутнє батьківщини. «Русь, куди ж йесещъся ти? Дай відповідь. Не дає відповіді. Дивовижним дзенькотом зачи-вается дзвіночок; гримить і стає вітром розірваний у шматки повітря; летить мимо все, що не є на землі, і, косячись, ^остораниваются й дають їй дорогу інші народи й держави».