Твір по літературі: Аналіз епізоду «Чичиков у ноздрева» Микола Васильович Гоголь — прекрасний сатирик, побачивши ший сам і показавший широкої читацької аудиторії щ бельность кріпосницького ладу, його пагубний вплив на душі поміщиків і селян. Народ, пригноблений непосильною роботою й убогістю, втрачає інтерес до безпросвітного життя, перероджуючись у робочу худобу Неробство ж поміщиків робить із них незрозуміло що, «діячів» не здатних не тільки керувати іншими людьми, але нормально організувати своє життя. Більшість поміщиків, вироджуючись, мучачись, терзаючи навколишніх, живуть ілюзорними поданнями про дійсність і самих собі. Таким поміщиком є Ноздрев, випадково зустрінутий Чичиковим на постоялому дворі. Він не має ніякого поняття про достоїнства людини, правилах спілкування й нормах моралі.
Автор називає його «історичною людиною», тому що він постійно попадає в історії: « …або виведуть його під руки із залу жандарми, або примушені бувають виштовхнути свої ж приятелі». Описуючи Чичикова прекрасним психологом, що вміє відразу ж зрозуміти натуру людини, з яким йому має бути вести справи, автор показує, що й Павло Іванович помилився, зробивши ставку у своєму шахрайстві на Ноздрева. «А що ж, — подумав Чичиков, — заїду я справді до Ноздреву. Чим же він гірше інших. Така ж людина, так ще програвся. Горазд він, як видно, на всі, стало бути, у нього даром можна дещо випросити». Не будь Павло Іванович настільки жадібний, він би уважніше придивився до Ноздреву, зрозумів, що з ним неможливо вести ніяких справ.
Він продасть, обдурить, рознесе слух по всій окрузі, так ще й прибреше «три короби», що в загальному-те й трапилося. Ноздрев нав’язує навколишньої зовсім незрозумілу форму спілкування-«Ноздрев у багатьох відносинах була багатобічна людина, т° є людина на всі руки. У ту ж мінуту він пропонував вам поїхати куди завгодно, хоч на край світла, увійти в яке хочете перед’ прийняття, міняти всі що не їсти на світі на всі що хочете». Його думки перескакували із предмета на предмет, не було ніякої логіки в його діях і мовленнях і при цьому він був патологічним брехуном, хамом і ледарем. У Ноздрева була пристрасть » людям неприємності, причому не від злої душі, а просто Справ дрібниць. Господарством він не займається, дружину давно вже Та1С’ йЛ дітей «кинув» на няньку, лише на псарні поміщик ве-я ?Я як «батько серед сімейства», а в інший час він « че-дв к-ДРЯНЬ »• Чичиков, затіявши з ним розмова про покупку мертвих Л° ВІДРАЗУ й пошкодував про цьому, але було вже пізно. «Просто дущ, 1В,_, „ л дурень я>>)- говорив собі Павло Іванович. Він зрозумів, що дуже ворожив, зв’язавшись із цим брехуном.
Ноздрев має звичку манивать» до себе чергового «приятеля», нав’язувати йому не-тслимие «угоди», а коли той відмовляється, б’є його, при-ивая на допомогу своїх кріпаків. Так, Чичикову він пропонує віддати мертві душі даром, але попередньо купити жеребця за 4 тисячі, купленого нібито їм самим за 10 тисяч рублів. Ноздрев закинув своє господарство, повесничает, їздить по ярмарках, трактирам, програючи ті гроші, які збирає зі своїх розорених селян. Буває, правда рідко, коли йому везе — попадається простак, якого вдається обіграти в карти, тоді Ноздрев купує всяку всячину, але не довозить цього до будинку, тому що відразу програє більше щасливому заїжджому шулерові. Чичиков не знає, як відв’язатися від занадто нав’язливого приятеля, що майже «прибив» Павла Івановича. І, якби не приїзд капітан-справника, бути б «нашому шукачеві пригоди» із синцями.
В епізоді, що описує відвідування Ноздрева Чичиковим, Гоголь показав чергового занепалого поміщика з «галереї типів». Незважаючи на бурхливу діяльність, Ноздрев представляється «мертвим» для суспільства. Він метушиться, доставляючи всім незручності й неприємності. Можна легко представити, як погано живеться селянам у такого поміщика-баламута, нічим корисним не займається, що не дає зосередитися на Ділі й іншим. Буйне «гусарство» Ноздрева наводить на думку, що, служи він в армії, і там би не було від нього ніякої користі, а лише одна шкода. Сміх письменника сатирично, ненав’язливо викриває вдачі по-мещичье-кріпосницького ладу. Читателямстановится ясно, Як нікчемні, марні й навіть соціально небезпечні Ноздреви, що віють владу над людьми.
Вони розправляються навіть із рівні-мі собі, а що можуть творити з підневільними селянами, не-важко догадатися, довідавшись причину приїзду капітана-справника: Ви перебуваєте під судом до часу закінчення рішення по ва-Щему справі… Ви були замішані в історію, з нагоди нанесення п°Мещику Максимову особистої образи різками в п’яному виді». Чичикову повезло: приїзд офіцера позбавив Павла Ивано ча від долі багатьох «приятелів». Ніж далі читаєш поему Гоголя «Мертві душі» ‘ ті^ сквернее стає на душі: час іде, а вдачі майже не м няются. І автор геніально передбачав: «…може бути, назов його характером побитим, стануть говорити, що тепер немає в» Ноздрева. На жаль! Ноздрев довго ще не виведеться з миру…
»