Аналіз оповідання И. А. Буніна «Чистий понеділок» Оповідання «Чистий понеділок» дивно прекрасний і одночасно трагичен. Зустріч двох людей приводить до виникнення прекрасного кохання-почуття-любові. Але адже любов — це не тільки радість, це величезне мучення, на тлі якого здаються непомітними багато роблем і неприємності. В оповіданні було описано, як саме зустрілися чоловік і жінка. Але починається оповідання з того моменту, на який їхні відносини вже тривали досить давно. Бунін звертає увагу на дрібні подробиці, на те, як «темнів московський сірий зимовий день», або на те, куди їздили обідати закохані — «в «Прагу», в «Ермітаж», в «Метрополь». Трагедія розставання передчувається вже на самому початку оповідання Головний герой не знає, до чого приведуть їхні відносини. Про це він воліє просто не замислюватися: «Чим це повинне скінчитися, я не знав і намагався не думати, не додумувати: було даремно — так само, як і говорити з нею про це: вона раз назавжди відвела розмови про наше майбутнє». Чому героїня відкидає розмови про майбутнє?
Вона не зацікавлена в продовженні відносин коханою людиною? Або ж вона вже має якесь подання щодо свого майбутнього? Судячи з тому, як описує Бунін головну героїню, вона з’являється зовсім особливою жінкою, не схожої на багатьох навколо. Вона вчиться на курсах, не усвідомлюючи, втім, навіщо їй потрібна навчання. На питання, навіщо вона вчиться, дівчина відповідала: «А навіщо все робиться на світі? Хіба ми розуміємо що-небудь у наших учинках?
«. Дівчина любить оточувати себе гарними речами, вона освічена, витончена, розумна. Але разом з тим вона здається якийсь дивно відстороненої від усього, що оточувало її: «Схоже було на те, що їй ніщо не потрібно: ні квіти, ні книги, ні обіди, ні театри, ні вечері за містом». При цьому вона вміє насолоджуватися життям, одержує задоволення від читання, від смачної їжі, цікавих вражень. Здавалося б, закохані мають усе, що необхідно для щастя: «Ми обоє минулого багаті, здорові, молоді й настільки гарні собою, що в ресторанах, на концертах нас проводжали поглядами». Спочатку може здатися, що в оповіданні описана теперішня любовна ідилія. Але насправді все було зовсім інакше. Головному героєві не випадково спадає на думку думка про чудність їхньої любові. Дівчина всіляко заперечує можливість шлюбу, вона пояснює, що не годиться в дружин. Дівчина не може знайти себе, вона перебуває в роздумах.
Її залучає розкішне, веселе життя. Але одночасно вона противиться їй, бажає знайти для себе щось інше. У душі дівчини виникають суперечливі почуття, які незрозумілі многим молодим людям, що звикли до простого й безтурботного існування Дівчина відвідує церкви, кремлівські собори. Вона тягнеться до релігії, до святості, сама, може бути, не усвідомлюючи, отчого її це залучає. Зовсім раптово, нікому нічого не пояснюючи, вона вирішує покинути не тільки свого коханого, але й звичний спосіб життя. Після від’їзду героїня повідомляє в листі про свій намір зважитися на постриг. Вона нікому нічого не бажає пояснювати. Розставання з улюбленої виявилося тяжким випробуванням для головного героя. Тільки через довгий час він зміг побачити неї серед низки черниць Оповідання назване «Чистий понеділок», тому що саме в переддень цього святого дня відбулися між закоханими перша розмова про релігійність.
До цього не думав, не підозрював головний герой про іншу сторону натури дівчини. Вона здавалася цілком задоволеним звичним життям, у якій було місце театрам, ресторанам, веселощам. Відмова від світських радостей заради чернечої обителі свідчить про глибокі внутрішні роздирання, які відбувалися в душі молодої жінки. Можливо, саме цим і пояснюється та байдужість, з яким вона ставилася до звичного життя. Вона не могла знайти собі місця серед усього, що неї оточувало.
І навіть любов не змогла допомогти їй у знаходженні духовної гармонії Любов і трагедія в цьому оповіданні йдуть рука об руку, як, втім, і в багатьох інших творах Буніна. Любов сама по собі представляється не щастям, але найтяжким випробуванням, яке потрібно перенести із честю. Любов посилає людям, які не можуть, не вміють вчасно неї зрозуміти й оцінити У чому трагедія головних героїв оповідання «Чистий понеділок»? У тім, що чоловік і жінка так і не змогли зрозуміти й оцінити один одного належною мірою. Кожна людина — це цілий мир, цілий Всесвіт.
Внутрішній мир дівчини, героїні оповідання, дуже багатий. Вона перебуває в роздумах, у духовному пошуку. Її залучає й одночасно лякає навколишня дійсність, вона не знаходить того, до чого можна прив’язатися. І любов з’являється не порятунком, а ще однієї її проблемою, що обтяжувала.
Саме тому героїня й вирішує відмовитися від любові Відмова від мирських радостей і розваг видає в дівчині сильну натуру. Саме в такий спосіб вона відповідає на власні питання про зміст буття. У монастирі їй не доводиться задавати собі якісь питання, тепер сенсом життя для неї стає любов до Бога й служіння йому. Вес суєтне, вульгарне, дрібне й незначне більше ніколи її не торкнеться.
Тепер вона може перебувати у своїй самітності, не турбуючись, що воно буде порушене Оповідання може здатися смутним і навіть трагичним. У якімсь ступені це дійсно так. Але одночасно оповідання «Чистий понеділок» піднесено прекрасний. Він змушує задуматися про щирі цінності, про те, що кожному з нас рано або пізно доводиться зштовхнутися із ситуацією морального вибору. І далеко не кожному вистачає мужності визнати, що вибір зроблений неправильно. Спочатку дівчина живе так, як живуть багато хто з її оточення. Але поступово вона розуміє, що її не влаштовує не тільки сам спосіб життя, але й всі дріб’язки й деталі, які оточують її. Вона знаходить у собі сили шукати інший варіант і доходить висновку, що порятунком для неї може стати любов до Бога. Любов до Бога одночасно піднімає її, але в той же час робить зовсім незбагненними всі її вчинки.
Головний герой, закоханий у неї чоловік, практично ламає своє життя. Він залишається на самоті. Але справа навіть не в тім, що вона залишає його зовсім зненацька. Вона надходить із ним жорстоко, змушуючи його страждати й мучитися. Правда, мучиться разом з ним. Мучиться й страждає по власній волі. Про це свідчить лист героїні: «Нехай бог дасть сил не відповідати мені — даремно длить і збільшувати наше борошно…». Закохані розлучаються не тому, що складаються несприятливі обставини Насправді причина зовсім в іншому. Причина — у піднесеній і одночасно глибоко нещасній дівчині, що не може знайти для себе сенс існування.
Вона не може не заслуговувати поваги — ця дивна дівчина, що не побоялася так різко змінити свою долю. Але разом з тим вона здається незбагненною й незрозумілою людиною, так несхожим на всіх, хто неї оточував.