Аналіз вірша Брюсова «Кинджал» Вірш Брюсова «Кинджал» відсилає відразу до двох класичних віршів — пушкінському «Кинджалу» і віршу Лермонтова «Поет». Від них вірш Брюсова успадковує метрику, ритм, образний ряд. Вірш Пушкіна в меншому ступені значимо для розуміння брюсовского «Кинджала»: Пушкін оспівує кинджал як знаряддя відплати, як символ звільнення від тиранії. Образ кинджала ніяк не зв’язаний тут з ідеєю поета, поезії, як у вірші Брюсова. Однак поетична традиція, який належить «Кинджал» Брюсова, почата саме віршем Пушкіна. Про це свідчить і метрика вірша: як і пушкінське, вірш Брюсова написано разностопним ямбом. Правда, у Пушкіна чергування чотирьох-, п’яти-, шести — і семистопних рядків вільно й не повторюється в різних строфах, тоді як всі строфи в Брюсова мають схему 7-6-5; але пронизане духом волі вірш Пушкіна, видимо, і не могло мати строго порядку в чергуванні разностопних рядків.
Брюсов же робить акцент не на волі, а на отточенности, бездоганності своєї дарунка-зброї Лермонтовский «Кинджал» набагато активніше використовується Брюсовим. Саме уподібнення поета кинджалу, протиставлення поета юрбі, строге чергування шестистопних рядків із чоловічими римами й п’ятистопних — з жіночими (у Брюсова також всі рядки з 6 стоп нечетни й мають чоловічі закінчення. а рядка з 5 і 7 стоп — жіночі) — все це поєднує вірші Лермонтова й Брюсова. Але на цьому загальному тлі особливо чітко видні розходження Лермонтов говорить про поета, що забув про своє призначення й тому подібному оздобленому, але марному кинджалу, яким бавиться дозвільна юрба.
У Брюсова поет сам відмовлявся від служіння людям, поки не відчув голосу бури, не почув заклику історії; він вірить, що його пісня співзвучна прийдешнім потрясінням, а тому готово знову бути «з людьми». Взагалі Брюсов скоріше відштовхується від традиції, чим треба їй. Лермонтовский «Поет» вибудувана як алегорія: картинний опис кинджала, його долі одержує тлумачення в другій половині вірша. Вірш Брюсова починається навіть не з оповідання про кинджал, а з короткого згадування про «нього» — якщо не читати назви, не відразу й догадаєшся, про що мова йде — кинджал, меч, ніж? І відразу з’являється фігура поета — причому фігура відвернена; лише в другій строфі автор говорить, що поет — він сам (ще одна відмінність від вірша Лермонтова: там автор постійно звертається до поета «ти», і ми можемо лише догадуватися, має на увазі чи Лермонтов самого себе). У трьох строфах з п’яти мовлення взагалі йде не про кинджал, а про те, як поет ставиться до навколишнім; та й у строфах, що обрамляють вірш, кинджал — допоміжний образ.
Брюсов використовує хрестоматійні вірші, щоб на їхньому тлі вивести власний малюнок У той же час Брюсов як би реалізує пророцтва, що втримуються у віршах Пушкіна й Лермонтова. Знаряддя відплати нарешті затребувано; «осміяний пророк» не тільки прокинувся, але й встає на чолі руху, що починається.