Аналіз вірша М. Ю. Лермонтова «Смерть поета» Вірш М. Ю.Лермонтова «Смерть поета» написано в 1837 році. Воно зв’язано зі смертю Пушкіна. Основна тема вірша — конфлікт поета і юрби У вірші Лермонтов обвинувачує в смерті Пушкіна не тільки його вбивцю — Дантеса, але й всю навколишню юрбу. На думку автора, причина загибелі Пушкіна в тім, що світське суспільство не розуміє «його вільний, сміливий дарунок», внаслідок чого поет приречений на самітність, що не може винести. Він кидається в далекий для нього мир і гине Вірш написаний 4-стопним ямбом, але в другій частині він переміняється вільним ( 6-стопним) ямбом, до якого Лермонтов часто прибігав у своїй лірику Структура вірша відрізняється одночасно складністю й простотою композиції: кілька закінчених фрагментів, що мають кожного свою стилістику, підпорядковані загальному розвитку ідеї. У вірші легко виділяються три відносно самостійні частини Перша — не просто загибель поета, а його вбивство — неминучий наслідок його давнього самотнього протистояння «світла»: … І він убитий — і взятий могилою, Як той співак, невідомий, але милий, Видобуток ревнощів глухий…
Друга частина помітно відрізняється від першої. У ній головної виступає надгробна елегія, скорбота про передчасну смерть поета: Убитий!.. до чого тепер риданья, Порожніх похвал непотрібний хор І жалюгідний белькіт оправданья? Долі свершился вирок! У цій частині Лермонтов дає волю глибоко особистому почуттю любові й болю. І саме в цій частині чітко зображується поетичний вигляд Пушкіна Третя частина, останні шістнадцять рядків Лермонтова до вірша, — це обвинувачення, що переростає в проклятье.
Лермонтов намагається помститися за смерть Пушкіна, показати його вбивцю: «Ви, жаждою юрбою варті в трону… Волі, Генія й Слави кати». Мені дуже сподобався вірш «Смерть поета» і сподобалося в першу чергу тим, що в ньому Лермонтов не побоявся розповісти про щирого вбивцю Пушкіна, хоча знав, що може бути за це покарано.