Аналіз вірша С. Єсеніна «Лист матері»
Мені дуже подобається вірш «Лист матері». Воно є поетичним посланням Єсеніна до найбільш дорогому для нього людині. Кожний рядок цього вірша повний стриманої любові й ніжності:
Ти живаючи ще, моя бабуся?
Живий і я
Привіт тобі, привіт!
Нехай струменіє над твоєю хатинкою
Те вечірнє несказанне світло
Ця строфа наповнена величезним змістом: тут тепло, і час, що пройшло від дня останнього побачення сина й матері, і бідність житла бабусі; і безмежна любов поетів до рідного будинку
Старенька, згорблена роками й постійними тривогами за непутящого сина, вона часто виходить на дорогу «у старомодному старому шушуні». Тепло й ніжно звучать слова, сказані в розраду матері:
Нічого, рідна! Заспокойся,
Це тільки важка бредь.
Не такий вуж гіркий я пияк,
Щоб, тебе не бачачи, умерти
За довгі роки розлуки поет не змінився у своєму ніжному, турботливому відношенні до матері:
Я як і раніше такий же ніжний
І мрію тільки лише про те,
Щоб скоріше від туги заколотної
Відвертати в низенький наш будинок
У думках поет уже бачить себе вернувшимся в батьківський будинок, у весняний^-весняному-весняному-весняному-по-весняному білий сад, що те саме що щиросердечному настрою поета, що пережив тугу й утому. Синівське почуття в цьому невеликому Твір передано з величезною художньою силою:
Ти одна мені допомога й відрада,
Ти одна мені несказанне світло
Доброю посмішкою поета зігрітий кожний рядок цього вірша. Воно написано просто, без пишних фраз, високих слів. У ньому вся душа Сергія Єсеніна
Я люблю цей вірш за його правдивість, щирість, ніжність. У ньому відчувається гаряча любов поета до матері. Читаючи «Лист матері», мимоволі захоплюєшся тією ніжністю й щирістю, з якої воно написано. У ньому немає жодного слова фальші. Може бути, тому я люблю цей вірш, тому воно мені такдорого.