Антитеза як художній засіб на прикладі роману И. С. Тургенєва «Батьки й діти»
Під поняттям «антитеза» мається на увазі різко виражене протиставлення понять або явищ
Прийом антитези використовується Тургенєвим уже в назві Твір — «Батьки й діти», тим самим показуючи, що піднімається вічна проблема взаємин батьків і дітей. Діти й батьки живуть у різний час, а новий час народжує нові цінності, ідеї, світосприймання, які не можуть бути прийняті людьми попереднього покоління
Нерозуміння дітей і батьків розглядається автором на прикладі сім’ї Кірсанових і сім’ї Базарових. І в тої й в іншої сім’ї батьки не в можливості зрозуміти своїх дітей. У сім’ї Базарова живуть по давно відстояних традиціях, у їхній сім’ї нічого не міняється, і це їх улаштовує. Через цього головний герой не може перебувати з ними тривалий час, вони йому нецікаві, хоча він і вважає батьків людьми добрими й гарними
У Кірсанова батько намагається зрозуміти сина й бути не тільки батьком, але й іншому. Хоче, щоб у них були однакові інтереси й захоплення. Але р той же час Микола Петрович не може до кінця дотримувати ідей, яких дотримується син, тому що це суперечить його відношенню до життя. А виходить, і в тої, і в іншої сім’ї існує проблема батьків і дітей
Яскравіше всього протистояння дітей батькам зображується Тургенєвим у сцені суперечки Павла Петровича Кірсанова й Базарова. У них різне відношення до селянства. Павло Петрович уважає, що в селян є свої споконвіку-російські традиції, які прийшли із глибини сторіч, які будуть зломлені селянською реформою. Він виступає за селянські громади, тому що вони персоніфікують сім’ю й сімейні відносини між селянами
Базарів уважає, що селяни дурна й неосвічені, а неосвіченість через традиції й релігію. «Народ думає, що, коли грім трахне, це Ілля-Пророк у колісниці по небу роз’їжджає». Базарів також уважає, що селянство буде випливати за тим, хто йому ближче, а ближче йому будуть революціонери-демократи, такі, як Базарів, тому що їхніх корінь ідуть у народ — «Мій дід землю орав». А до аристократії головний герой ставиться зневажливо. «Дрянь, аристократишко», тому що те, чим вона займається, — це «дурниця й порожнеча», адже вони не дають «місце розчистити». Павло Петрович виступає за конституційну монархію, хоче, щоб у Росії була така ж політична система, як в Англії. Павло Петрович — консерватор. Він уважає, що дворяни повинні чітко дотримувати традицій. Він веде традиційний спосіб життя для аристократії, у нього рафіновані манери. У Павла Петровича традиційне відношення до мистецтва, хоча він цінує поезію й природу в меншому ступені, чим Микола Петрович, але він уважає, що мистецтвом треба насолоджуватися, а не розглядати з позиції, чи корисно ні. А Микола Петрович не розуміє, як можна не любити й не захоплюватися природою й поезією, адже вони так прекрасні
Базарів же вважає, що від мистецтва немає ніякої користі. Він не захоплюється поезією й не захоплюється мистецтвом. «Пушкіна… дурниця», «Рафаель гроша мідного не коштує». Базарів не цінує духовного, головне для нього, щоб приносило користь і було практично. «Чималий хімік у двадцять разів корисніше всякого поета», а «природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». Він займається фізикою й природничими науками. Головний герой присвячує своє життя медицині, при цьому не з меркантильних цілей. Він вибрав собі кар’єру лікаря не через те, що модно, можна заробляти багато грошей, займаючись практикою
Так само (з погляду практики й фізіології) він ставиться до жінок: » ця анатомія… яке багате тіло «. » Подобається тобі жінка — намагайся домогтися користі, а не можна — ну, не треба, відвернися — земля не клином зійшлася». Базарів не визнає й любов: «це все романтизм, нісенітниця, гнилизна, мистецтво. Підемо краще жука дивитися». І головний герой не цінує індивідуальності в особистості, він уважає, що всі люди однакові, як дерева в лісі, у всіх ті самі частини тіла, тобто, по його теорії, виходить, що «людина — це… та ж жаба».
Але згодом теорія Базарова стає неспроможною. Його теорія не витримує випробування любов’ю. Базарів жагуче полюбив Одинцову. Але спочатку головний герой цього не розуміє, він почуває, що з ним відбувається щось дивне, але що саме, не знає. «Який-небудь я смирненький ставок «. Поступово головний герой починає усвідомлювати свої почуття, він розуміє, що жагуче закохався в Одинцову, але йому психологічно важко їй у цьому зізнатися, та й собі самому теж, адже це не відповідає його життєвим принципам. Раніше Базарів уважав, що любові не існує, «любов уважав нісенітницею й непрощенною дурницею, уважав лицарські почуття чимсь нібито каліцтва або хвороби». І, жагуче закохавшись в Одинцову, він сам є ворогом, крушителем своєї теорії, головний герой усвідомить неможливість теорії
Базарів зізнається в любові Одинцової, але й відкидає його. На відміну від Павла Петровича Кірсанова Базарів поводиться більш мужньо. Зрозумівши, що Одинцова його не любить, головний герой не переслідує улюблену жінку, як це робив Павло Петрович. Павло Петрович Кірсанов також жагуче закохався в жінку, але йому було важко навіть тоді, коли вона його любила, а коли вона до нього охолонула, то він ледь із розуму не зійшов. Павло Петрович почав їздити скрізь, де вона з’являлася, перестав думати про своє особисте життя, забув усе. «Десять років пройшло таким чином, безбарвно, безплідно й швидко, страшно швидко». Павло Петрович не зміг взяти себе в руки, як це зробив Базарів. Базарову також було дуже важко розставатися з жагуче улюбленою жінкою. «Ти кокетуєш, — подумав він, — ти нудьгуєш і дражниш мене від нема чого робити, а мені…» Серце в нього, дійсно, так і рвалося… «Я люблю вас нерозумно, безумно».
У молодому поколінні, поколінні дітей, Базарову протипоставлений Аркадій Кірсанов. Якщо теорія Базарова, його переконання пов’язані з життєвим досвідом, це результат його переживань, то Аркадій ніколи не сприймав цю теорію й ідеї нігілізму серйозно. Для нього це було лише захопленням, проходженням моді. Він як би грав у нігіліста. Аркадій завжди залишався романтичним людиною, це зауважував і підкреслював Базарів, що дорікав Аркадія в зайвій пишномовності й романтичності. Прийняття нігілізму повністю було навіть неприродним для Аркадія. Він завжди любив природу, музику, поезію й вірив у любов, у любов підняту й романтичную.
За допомогою антитези автор підкреслює риси характеру героя, які можуть бути сховані у звичайному житті, але яскраво обрисовуються під час зовнішнього або внутрішнього конфлікту (антитеза виявляє конфлікт) на контрасті із протилежними рисами характеру того ж героя, але на іншому проміжку часу, або в іншого героя. Антитеза обрисовує ті проблеми, які актуальні в кожний час