Автор і його герой у поемі «Василь Теркин». Рух сюжету поеми
В «Василеві Теркине» мало протиставлень, зате багато руху, розвитку — насамперед в образах головного героя й автора, їхніх контактах між собою й з іншими персонажами. Спочатку вони дистанцировани: у вступі Теркин поєднується тільки з гарною приказкою або приповідкою — і навпаки, слова про правду автор вимовляє явно від себе. Відмінність ще більше заглиблюється в главі «На привалі», де ніяк не збігаються дві характеристики героя. Спочатку його представляє автор:
Теркин — хто ж він такий?
Скажемо відверто:
Просто хлопчик сам собою він звичайний
А потім дається самохарактеристика, різко відмінна від попередньої своєї безсумнівної, хоча й лукавої, казковістю:
Тричі був я оточений,
Тричі — от він! — вийшовгеть.
Це не контраст — скоріше, взаимодополнение, але ролі в експозиції все-таки чітко розподілені. От і «Переправа» відкривається авторському оповіданням, причому до появи Теркина й по ситуації, і по тоні вона трагічна. Узято момент, коли солдати перебувають у найбільшій залежності від долі — вони в її руках, а доля безжалісна:
І стовпом поставив воду
Раптом снаряд. Понтони навряд.
Густо було там народу —
Наших стрижених хлопців…
І побачилося вперше,
Не прийде в забуття воно:
Люди теплі, живі
Ішли на дно, на дно, на дно…
На такій гіркій ноті завершується перша частина оповідання: смерть усіх зрівняла, усе знеособила — тепер
… невідомо
Хто там боязкий, хто герой
Перелом у сюжет і настрій вносить припливший по листопадовій воді Теркин. Не тільки крижану кірку в берегів — він обламує відчуття фатальної безвихідності, що затяглися безвісності. Задумуючи поему, А. Твардовский писав навесні 1941 року: «Труднощі ще в тім, що таких «смішних», «примітивних» героїв звичайно беруть у парі, для контрасту до героя сьогоденню, ліричному, «високому». Більше відступів, більше самого себе в поемі», тобто для себе він припускав особливу, більше підняту позицію. У главі «Переправа», та й не в ній однієї, трапилося, однак, поворотне: саме герой підтримав автора, вселив у нього, у своїх однополчан надію. Взаимодополнение поступово переміняється взаємопроникненням
Парність героїв, добре відома й по «Дон Кихоту», і по «Тилю Уленшпигелю», у Твардовского зрештою теж виявилася своєрідно. Функціональність, що намітилася в перших двох главах, себе вичерпує. Високе й низьке, трагічних і комічне — те, що по вихідних задумах повинне було розподілятися між двома образами — з’єдналося. З’єдналося, насамперед, у герої, що уже в третьому розділі, «Перед боєм», проявляє крім безтурботного духу ще й чуйність, тактовність, гостре відчуття особистої провини
«Василь Теркин» уже далеко відстоїть від того самозабутнього злиття людей у колектив, яким відзначені багато довоєнних віршів Твардовского, — спільність тут здійснюється як єдність індивідуальностей. «Василь Теркин» являє собою вільну форму й у змісті природного перетекания автора в головного героя, інших персонажів, «свого» в «твоє» і назад. Органічно з’єднуються практично на кожній сторінці жарт і неприємність, нещастя й подвиг, побут і найвища духовність. Звідси — цілісність Твір при дивно широкої філолофсько-психологічній амплітуді.