Твір по літературі: Балада «Ивикови журавлі» Ви, журавлі під небесами, Я вас у свідки кличу! Так гримне, притягнутий вами, Зевесов грім на них главу В. Жуковський Василь Андрійович Жуковський — чудовий російський поет, одним з перших вітчизняних ліриків став розвивати у своїй творчості жанр балади. Мабуть, при житті Жуковський-Балладник користувався більшою популярністю, чим лірик. Його балади — це своєрідний «театр страстей», у якому всі емоції й страсті доведені до межі, учинки героїв непередбачені, а їхні почуття мінливі. «Ивикови журавлі» — переклад балади Шиллера. В основу її покладена легенда, відповідно до якої мандрівний давньогрецький співак Ивик, що жив в VI столітті до нашої ери в Південній Італії, був убитий розбійниками по дорозі на загальгрецьке свято — змагання. По переказі, убивство було розкрито завдяки появі свідків — журавлів. Для легенди, що дійшла до нас, характерна ідея невідворотної відплати.
Шиллер увів новий мотив — убивця мимоволі видає себе під враженням мистецтва, що глибоко впливає на людську душу Жуковський усунув важливу для Шиллера психологічне мотивування, але зате підсилив ідею потужного впливу мистецтва на людину. У Шиллера вбивця викриває себе побачивши журавлів, тоді як у Жуковського — почувши наближення птахів. Початок балади Жуковського звичайно, майже повсякденно: На Посейдонов бенкет веселий Куди стікалися чади Гели Зріти біг коней і бій співаків, Ішов Ивик, скромний друг богів Балади Жуковського познайомили Росію з європейськими народними переказами. Поет розширював ідейний і художній кругозір російського суспільства, «засвоюючи вітчизняній літературі ще не обжитий нею художній мир». Багато перекладів і перекладання Жуковського стали класичними, хоча поет не прагнув до точної передачі змісту оригіналу Об супутники, ваш рій крилатий, Досель мій вірний провідник, Будь добрим знаменням мені Сказавши: прости! рідній країні, Чужого брега відвідувач Шукаю притулку, як і ви; Так відверне Зевес-Хоронитель Лихо від странничьей глави Жуковський насамперед уловлював тон і дух зразка, переживаючи драматичні ситуації, переймаючись почуттями героїв. Він вирішувався відступати від оригіналу або доповнювати його; так це трапилося й з баладою «Ивикови журавлі». Поет почував себе повноправним творцем, він як би складав баладу на задану тему, і впевнена рука майстра залишала на них печатка самобутнього дарування, у чому поет віддавав собі повний звіт. В одному з листів Гоголю він писав: «Я часто зауважував, що в мене найбільш світлих думок тоді, як їх треба імпровізувати у вираження або доповнення чужих думок».
Так, дійсно, це скоріше не переклади, а імпровізації на тему, талановиті, самобутні, цікаві И всі, і усе ще в молчанье… Раптом на щаблях восклицанье: «Парфений, чуєш?.. Лемент удалині — Те Ивикови журавлі! И небо раптом покрилося тьмою; И повітря весь від крив шумить; И бачать, чорної полосою Станиця журавлів летить Рано або пізно, по переконанню Жуковського, гуманність пред’явить свій строгий рахунок, таємне стає явним, і всім віддасть по заслугах. Такий загальний благий і мудрий закон, керуючий миром. Всевидюча доля завжди захищає безневинних.
Давньогрецький співак Ивик переконаний, що життя розумне, що закони Зевса святі й нарушивший їх буде покараний. І хоча вбивство Ивика свершилось без свідків, покарання все-таки наздогнало злочинців И блідий, трепетний, збентежений, Раптовим мовленням викритий, Вивергнуть із юрби лиходій: Перед сідниця суддів Він притягнутий зі своїм клевретом; Збентежений вид, схилений погляд И марний плач був їхньою відповіддю; И смерть була имприговор. Всупереч жорстокому століттю Жуковський у баладах будує свій особливий Всесвіт, де все відбувається по справедливості, як у казці. І якщо зло неминуче, як у сюжеті балади «Ивикови журавлі», те, принаймні, воно буде покарано. У його поетичному світі панує принцип високої людяності Блаженний, хто незнайомий свиною. Хто чистий по-дитячому душою! Ми не дерзнемо йому слідом; Йому далека дорога лих… Але вам, убивці, горі, горі! Як тінь, за вами всюди ми, Із грозою помсти в погляді Жахливі созданья тьми