Твір по літературі: «Батьки» і «Діти» в однойменному романі И. С. Тургенєва Проблема відсутності взаєморозуміння між представниками різних поколінь є древньої, як мир. «Батьки» засуджують, критикують і не розуміють власних «дітей». А ті, у свою чергу, намагаються за всяку ціну відстояти власні позиції, начисто відкидаючи все позитивне, що було накопичено попереднім поколінням. Дана проблема в тім або іншому ступені зачіпалася різними письменниками. У моєму творі мова йтиме про роман Тургенєва «Батьки й діти» як про одному з найбільш яскравих «відгомонів» актуальної й у наші дні проблеми «батьків і дітей». Уже в самій назві письменник визначила головне завдання свого добутку. Євгеній Базарів намагається відстояти свою життєву позицію. Він хоче показати, що невблаганний час приводить до значних суспільних змін. Тому ідеали, думки й прагнення, якими жило попереднє покоління, уже безнадійно застаріли Цікавий сам образ Євгенія Базарова.
Парубок заперечує все те, що не представляється особисто йому потрібним і цікавим. У цю категорію входять вірші, музика, мистецтво. Базарова можна як завгодно засуджувати, але не можна не визнати, що його думка також має право на існування. Базарів визнає тільки те, що можна безпосередньо відчути, грубо говорячи, поторкати. Таким чином, Базарова можна з повним правом назвати матеріалістом Образ Базарова — це типовий образ демократа-різночинця. І Євгеній має всі якості, властивими цій групі. Безумовно, він дуже працьовитий. Причому його матеріалістичний погляд на навколишню дійсність у сукупності із працьовитістю представляється найвищою мірою позитивною якістю. Базарів — це реалістична й практична людина.
Подібного роду якості ставляться до позитивного. Так що не можна заперечувати, що покоління «дітей» може принести користь суспільству Часто проблема «батьків і дітей» обумовлена тим, що представники поколінь критикують і засуджують дії й переконання один одного Ціль критики — довести неспроможність і марність для суспільства, які нібито властиві іншому поколінню. Таким чином, «батьки» засуджують «дітей», а «діти» — у свою чергу, «батьків», і головним обвинуваченням є обвинувачення внесостоятельности. Однак дані обвинувачення є багато в чому несправедливими, оскільки представники обох сторін мають якості, які здатні викликати якщо не любов і повага, те хоча б співчуття навколишніх (а також у читача). У головного героя роману — Євгенія Базарова — дивна сила волі, цільний характер, глибокий розум, рідка працьовитість. Але разом з тим у цьому образі чимало недоліків. Причому Тургенєв спеціально згущає фарби, показуючи негативні сторони Базарова, а в його особі — недоліки покоління демократів-різночинців шістдесятих років До недоліків покоління «дітей» можна віднести демонстративна байдужність до мистецтва, до естетики, до музики й віршів.
Також не прикрашає молоде покоління байдужність до романтики людських почуттів і відносин, до яких ставиться й любов. У поводженні наслідувачів Базарова багато брутальності й вульгарності Сам же Базарів заперечує не тільки любов, але і які б те не були піднесені переживання й емоції людини, у тому числі й синовнюю прихильність до батьків. Подібна черствість не може не викликати в автора й читача протесту, неприйняття й нерозуміння. І наше відношення до покоління «дітей» було б різко негативним, якби ми не розуміли, що за їхній показними байдужістю й цинічністю ховається легко уразлива й надзвичайно чутлива натура, Базарів критикує багато чого з того, що його оточує. Наприклад, він говорить, що не розуміє краси природи й зовсім до неї байдужий.
Однак уважний читач не може не помітити, що Базарова цікавить навколишній світ, природа, він навіть здатний любуватися красою тих явищ, які для багатьох залишаються непомітними. У числі цих «багатьох» — представники покоління «батьків», зайво чутливі, занурені в себе й надзвичайно егоїстичні, з погляду як самих «нігілістів», так і сучасного читача У романі образ молодого нігіліста Базарова протиставляється образу людини зовсім іншого покоління — Павла Петровича Кірсанова. Павло Кірсанов — теперішній ідеаліст, він є типовим представником ліберального дворянства. Колись він був закоханий у таємничу жінку, княгиню Р. Ця любов була його трагедією, вона змінила все життя, відняла всі сили й рівно нічого не дала замість. Коли Базарів довідається історію Павла Петровича, то дає їй свою тверду характеристику, «людинаа, що всьому своєму життю поставив на карту жіночої любові й, коли йому цю карту вбили, раскис і опустився до того, що ні на що не став здатний, отака людина — не чоловік, не самець…». Базарів відкидає романтизм і сентиментальність, зводить усе до матеріалістичного розуміння життя. Саме тому він і висловлює таку думку про чужу долю.
Павло Петрович буквально з найпершої зустрічі перейнявся антипатією до Базарову. Очевидно, інтуїтивно Павло Петрович почував, що Базарів є гідним його супротивником. Суперечка Базарова з Павлом Петровичем Кірсановим неминучий, протиріччя між ними виявляються відразу і яскраво. Базарів сперечається з Павлом Петровичем про науку, почуття, про життя народу, про проблеми розвитку суспільства в цілому й країни зокрема й багато про що іншому. Базарів персоніфікує собою покоління демократів, а Павло Петрович — покоління ліберального дворянства У кожного покоління є свої ідеали, які вони й відстоюють. Базарів у всім шукає доцільність. Він говорить, що «чималий хімік у двадцять разів корисніше всякого поета». Природно, що така думка йде врозріз зі схильністю до романтики й сентиментальності Павла Петровича Базарів не приемлет неправди й удавання, він щирий, і в цьому складається ще одне його відмінність від покоління лібералів, для яких удавання, позерство було чимсь саме собою що розуміє.
Не бажаючи розуміти, що зміна одного порядку іншим закономірна й неминуча, Павло Петрович охоче захищає старий порядок, проти чого й заперечує Базарів Суперечки між Базаровим і Павлом Кірсановим ясно показують, що згода й розуміння між цими представниками різних поколінь просто неможливі. Дуель між Базаровим і Кірсановим є ще одним доказом неможливості мирного співіснування. Конфлікт між поколіннями здобуває глобальні масштаби Безумовно, старше покоління має безліч безсумнівних достоїнств. Але час невблаганно йде вперед, і останнє слово залишається за «дітьми». У романі ясно простежується думка про те, що в суперечці між Павлом Петровичем Кірсановим і Базаровим переможцем виявляється останній