Твір по літературі: Батьки й діти в російській критиці Роман И. С.Тургенєва «Батьки й діти» викликав безліч статей, віршованих і прозаїчних пародій, епіграм, карикатур. Головним об’єктом полеміки був образ центрального героя роману, Євгенія Базарова. Розбіжності доходили до крайніх суджень. Суперечки тривали довгі роки, і пристрасність їх не слабшала.
Очевидно, проблематика роману зберігала злободенність і для наступних поколінь У романі з винятковою гостротою позначилася характерна риса таланта Тургенєва, що володіло, за словами його сучасників, особливим чуттям угадувати рух, що народжується в суспільстві. Злободенність роману полягала не тільки в зображенні нової людини, але й у тім, що Тургенєв запам’ятав картини гострої, непримиренної боротьби ворожих один одному суспільних таборів -«батьків» і «дітей». Фактично це була боротьба між лібералами й революційними демократами Подих епохи, її типові риси відчутні в центральних образах роману й у тім історичному тлі, на якому розвертається дія. Період підготовки селянської реформи, глибокі соціальні протиріччя того часу, боротьба суспільних сил в епоху 60-х років — от що знайшло відбиття в образах роману, склало його історичне тло й сутність його основного конфлікту Вражає дивний лаконізм тургеневского стилю: весь цей величезний матеріал уміщається в рамках зовсім невеликого роману. Письменник не дає розгорнутих полотен, широких картин, не вводить великої кількості діючих осіб. Він відбирає лише саме характерне, найбільш істотне Образ Базарова займає центральне місце в романі. З 28 глав лише у двох не з’являється Базарів, в інші він — головна діюча особа. Всі основні персонажі роману групуються довкола нього, розкриваються у взаєминах з ним, різкіше й рельефнее оттеняют ті або інші риси його вигляду.
При цьому в романі не висвітлюється історія життя героя. Узятий лише якийсь один період цієї історії, показані лише її поворотні моменти Художня деталь — точна, вражаюча — допомагає письменникові коротко й переконливо розповісти про людей, про життя країни в один з переломних періодів її історії Влучними штрихами, використовуючи багатозначні деталі, Тургенєв зображує кризу кріпосницького господарства. Познайомивши нас зі своїми героями, письменник накидає картину життя народу. Ми бачимо «деревеньки з низькими избенками під темними, часто до половини разметанними дахами» («деревеньки», «избенки» — сама форма цих слів говорить про вбоге, злидарське життя). Можна припустити, що голодну худобину доводиться годувати соломою з дахів. Багато про що говорить і таке порівняння: «як злиденні в лахміттях, стояли пришляхові рокити з ободранною корою й обламаними галузями». Селянські коровенки, «схудлі, шорсткі, немов обгризені», жадібно щипають першу травичку. А от і самі мужики — «обтерханние, на поганих клячонках». Господарство їх убоге, злидарське — «криві молотильні сарайчики», «опустілі гумна»…
Тургенєв більше не стане зображувати вбогість народу, але картина голодного дореформеного села, що стала перед нами на початку роману, робить таке сильне враження, що до неї нема чого додати. І відразу ж виникає гіркий роздум: «Немає… небагатий край цей, не вражає він ні достатком, ні працьовитістю; не можна, не можна йому так залишитися, перетворення необхідні… але як їх виконати, як приступитися?..» Це питання тривожить героїв роману. Микола Петрович Кірсанов тлумачить «про майбутні урядові міри, про комітети, про депутатів, про необхідність заводити машини…». Павло Петрович Кірсанов покладає надії на мудрість уряду й на патріархальні вдачі на народну громаду Але ми почуваємо: сам народ не довіряє поміщикам, вороже до них ставиться, у ньому збирають заколотні сили, і пропасти між кріпаками й кріпосниками все заглиблюється. Як характерні скарги Миколи Петровича на найманих робітниках, на службовцях з вільновідпущених, на селян, які не хочуть платити оброк; а як отчужденно, непривітно зустрічають у Марьине молодого пана («юрба двірських не висипала на ґанок»). Картину передреформної Росії довершує гірке, як би ненароком загублене зауваження автора: «Ніде час так не біжить, як у Росії; у в’язниці, говорять, воно біжить ще скоріше».
И от на тлі цієї вбогості, рабського, з життя вимальовується могутня фігура Базарова. Це людина нового покоління, що прийшло на зміну «батькам», нездатним вирішити основні проблеми епохи