Бахтин М. М. Роман виховання і його значення в історії реалізму (по Ґете) До історичної типології роману

Бахтин М. М. Роман виховання і його значення в історії реалізму (по Ґете)
До історичної типології роману.

Частина: /b><

Класифікація за принципом побудови образа головного героя: роман мандрів, роман випробування героя, роман біографічний (автобіографічний), роман виховання. Жодна конкретний історичний різновид не витримує принципу в чистому виді, але характеризується перевагою того або іншого принципу оформлення героя. Тому що всі елементи взаимоопределяют один одного, певний принцип оформлення героя пов'язаний з певним типом сюжету, концепцією миру, з певною композицією роману

1. - крапка, що рухається в просторі, позбавлений істотних характеристик і не перебуває сама по собі в центрі художньої уваги романіста. Його рух у просторі - мандрів і почасти пригоди-авантюри (переважно іспитового типу) дозволяють художникові розгорнути й показати просторове й соціально-статичне різноманіття миру (країни, міста, культури, національності, різні соціальні групи й специфічні умови їхнього життя). Цей тип постановки героя й побудови роману характерні для античного натуралізму (Петроннй, Апулей, мандри енколпия й ін., мандри Люция-Осла) і для європейського шахрайського роману: "Ласарильо з берегів Тормеса"1, "Гусман з Альфараче"2, "Франсион"3, "Жиль Блаз"4Джерело: Література Освіти )"Капітан Сингльтон", "Молль Флендерс" і ін.), у пригодницькому романі Смоллета ("Родрик Рендом", "Перегрін Пикль", "Хамфри Клінкер"). Нарешті, той же принцип з іншими ускладненнями лежить в основі деяких різновидів пригодницького роману XIX століття, що продовжило лінію шахрайського роману

Для типу роману мандрів характерна чисто просторова й статична концепція різноманіття миру. Мир - просторова суміжність розходжень і контрастів; життя ж - чергування різних контрастних положень: удачі - невдачі, щастя - нещастя, перемоги - поразки й т. п.

Тимчасові категорії розроблені вкрай слабко. Час у романі цього типу саме по собі позбавлено істотного змісту й історичного фарбування; навіть "біологічний час" - вік героя, рух його від юності через зрілість до старості - або зовсім відсутній, або відзначено тільки формально. У романах цього типу розроблено лише авантюрний час, що складається із суміжності найближчих моментів - митей, годин, днів, - вихоплених з єдності тимчасового процесу. Звичайні тимчасові характеристики в цьому романі: "у ту ж мить", "у наступну мить", "випередив на одна година", "наступного дня", "секундою раніше, пізніше", "спізнився", "випередив" і т.п. (при описі зіткнення, битви, двобою, смітника, пограбування, втечі й інших авантюр), "день", "ранок", "ніч" як обстановка авантюрної дії. Специфічне авантюрне значення ночі й т.п.) національності, країни, міста, соціальні групи, професії. Звідси характерне для таких романів сприйняття чужих соціальних груп, націй, країн, побуту й т.п. у дусі "екзотики", тобто сприйняття голих відмінностей, контрастів, сторонності. Звідси й натуралістичний характер цього романного різновиду: розпадання миру на окремі речі, явища й події, просто суміжні або що чергуються. Образ людини в романі - ледь намічений - зовсім статичний, як статичний і навколишній його мир. Становлення, розвитку людини роман не знає. Якщо й міняється різко положення людини (у шахрайському романі з нищего він стає багатієм, з безрідного бурлаки - дворянином), то сам він при цьому залишається незмінним

2.. Другий різновид - ранньохристиянськими житіями святих (особливо мучеників).)- грецький роман - будується як випробування любовної вірності й чистоти ідеальних героя й героїні. Майже всі пригоди організовані як замах на безвинність, чистоту й взаємну вірність героїв. Статичність, незмінність характерів героїв і їхня абстрактна ідеальність виключають усяке становлення, розвиток, усяке використання що відбувається, видимого, пережитого як життєвого досвіду, що міняє й формує героїв.) воно статично й субстанционально. Грецький роман, що народився на ґрунті "другої софістики", що вбрав у себе риторичну казуїстику, створює в основному риторико-юридичну концепцію людини. Уже тут образ людини глибоко просочився тими судово-риторичними категоріями й поняттями винності - невинності, суду - виправдання, обвинувачення, злочину, чесноти, заслуги й т.п., які так довго тяжіли над романом, визначали постановку героя в романі як обвинувачуван або підзахисного й перетворювали роман у свого роду суд над героєм. У грецькому романі ці категорії носять ще формалістичний характер, але й тут вони створюють своєрідну єдність людини як суб'єкта суду, захисти або обвинувачення, носія злочинів або заслуг. Юридичні, судово-риторичні категорії в грецькому романі часто перекидаються й на мир, перетворюючи події в казуси, речі - у докази й т.п. Всі ці положення розгортаються на аналізі конкретного матеріалу грецького роману

У другому різновиді роману випробування, що виникла також ще на античному ґрунті, істотно міняється ідеологічний зміст як образа людини, так і ідеї випробування. Цей різновид підготовлявся в ранньохристиянських житіях мучеників і інших святих (Дион Хризостом, легенди климентинского циклу7 і ін.). Елементи її є й в "Метаморфозах" ("Золотом ослу") Апулея. В основу цього різновиду покладена ідея випробування святого стражданнями або спокусами. Ця ідея випробування вже не носить зовнішньо-формального характеру, як у грецькому романі. Внутрішнє життя героя, його habitus *(Стан (латин.).), стає істотним моментом у його образі. Самий характер випробування ідеологічно заглиблюється й тоншає, особливо там, де зображується випробування віри сумнівами. Взагалі для цього різновиду роману випробування характерне з'єднання авантюрності із проблемністю й психологією. Однак і тут випробування відбувається з погляду готового й догматично прийнятого ідеалу. У самому ідеалі немає руху, немає становлення. Також і випробуваний герой готовий і визначений, випробування (страждання, спокуси, сумніви) не стають для нього формуючим досвідом, не міняють його, і в цієї-те незмінності героя все діло

Наступний різновид роману випробування - середньовічний лицарський роман (у великий і істотну свою частину), що випробувала, звичайно, значне вплив обох різновидів античного роману. Відома розмаїтість типів у межах лицарського роману визначається відтінками в ідеологічному змісті ідеї випробування (перевага куртуазних, або церковно-християнських, або містичних моментів у змісті цієї ідеї). Короткий аналіз основних типів побудови віршованого лицарського роману XII - XIII століть і прозаїчного лицарського роману XIII - XIV і наступних століть (до "Амадиса" і "Пальмеринов" включно).

Нарешті, найбільш значна й історично впливовий чистий різновид роману випробування - роман барокко (д'юрфе, Скюдери, Кальпренед, Лоенштейн і інші). Роман барокко зумів витягти з ідеї випробування всі закладені в ній сюжетні можливості для побудови романів великого масштабу. Тому роман барокко найкраще розкриває організаційні можливості ідеї випробування й у той же час обмеженість і вузькість свого реалістичного проникнення в дійсність. Роман барокко - найбільш чистий і послідовний тип героїчного роману, що розкриває особливість романної героизации в. її відмінності від епічної. Барокко не допускає нічого середнього, нормального, типового, звичайного; усе тут доведено до грандіозних масштабів. Судово-риторичний пафос тут також виражений надзвичайно послідовно і яскраво. Організація образа людини, відбір рис, їхнє зв'язування воєдино, способи віднесення вчинків і подій ("долі") до образа героя визначаються його захистом (апологією), виправданням, прославлянням або, навпроти, його обвинуваченням, викриттям

Барочний роман випробування в наступні століття дав дві галузі розвитку: 1) авантюрно-героїчний роман (Льюис, Радклиф, Уолпол і інші); 2) патетико-психологічний сентиментальний роман (Ричардсон, Руссо). Риси роману випробування в цих різновидах істотно міняються, особливо в останньої, де з'являється своєрідна героизация слабкого, героизация "маленької людини".

При всіх розходженнях між названими історичними різновидами роману випробування всі вони мають певну сукупність істотних загальних рис, що визначають значення цього типу в історії європейського роману

1) .

Роман випробування завжди починається там, де починається відступ від нормальний соціальний і біографічний ходи життя, і кінчається там, де життя знову входить у нормальну колію. Тому події роману випробування, які б вони не були, не створюють нового типу життя, нової людської біографії, обумовленої умовами, що змінилися, життя. За межами роману біографія й соціальне життя залишаються звичайними й незмінними

2) і біографії). Крім того, тут, особливо в лицарському романі, з'являється казковий час (під впливом Сходу). Цей час характеризується саме порушенням нормальних тимчасових категорій: наприклад, в одну ніч виробляється робота декількох років або, навпроти, року протікають в одна мить (мотив зачарованого сну).


Загрузка...