Баєчний початок у казках М. е. Салтикова-Щедріна
Казки Салтикова-Щедріна називають байками в прозі, у них чітко простежуються фольклорні й російська сатирична літературна традиції
У його казках правдиво розкриваються проблеми народу. Сатирик зло викриває самодержавство, лібералізм і панівний клас, явно підкреслює тупість, лин, нездатність правлячої верхівки мислити й працюватися
У казках Салтикова-Щедріна відсутній позитивний герой, навіть в «Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив» мужик, що вміє працювати, проявляє кмітливість, ніяка ситуація не може загнати в його глухий кут, — не є тим героєм, що повинен бути прикладом. А чому? Тому що він завжди готовий підкорятися, працювати на той, хто того не заслуговує, він байдужний до самого себе, своєму «я», готовий гнути спину під постійними докорами ледачих і легковажних генералів. Він не може оцінити свою роботу. Чому ж тоді два нікчемних чоловіки повинні цінувати його?
Росіянин мужик заслуговує того, що «заробив»: «чарку горілки так п’ятак срібла».
У казках Салтикова-Щедріна в образах звірів зображені людські пороки. Наприклад, в «Премудрому піскарі» столітній піскар, що прожив своє життя на самоті, нікому не довіряв, боявшийся всіх і вся, так і не зважився хоча б раз зробити який-небудь гідний учинок, він, хворий і вмираючий, без друзів і рідних, що безглуздо прожив життя, зникає невідомо куди. А або жив взагалі коли-небудь цей піскар? Ніхто з ним не спілкувався, не бачив його, ради «премудрого» нікому не потрібні. Його життя пройшло сіре й унило, і прожити сто років, зарившись у власній норі, нікому не цікаво. Нехай життя протече бурхливо, яскраво, цікаво, але краще загинути в зубах щуки, знаючи, що про тебе хто-небудь зітхне або заплаче. У казці «Ведмідь на воєводстві» Салтиков-Щедрін дотримується традиційних амплуа: Ведмідь-Воєвода в нього — майор, Осел — радник, Зозуля — ворожка, Папуги — блазні, Сорока-Злодійка — ключниця, Дятел — учений-літописець, Соловей — співак і т.д. Його звірі повністю асоціюються з «професією», закладеною природою й людським сприйняттям
Сатирик сміється над пороками суспільства, які влаштовують це ж суспільство, над навколишньою дійсністю, що реальна й зовсім не викликає сміху