Базарів і павло петрович кірсанов

Базарів і павло петрович кірсанов
Для того щоб усвідомити конфлікт роману у всій його повноті, варто зрозуміти всі відтінки розбіжностей Євгенія Базарова й Павла Петровича Кірсанова. "Хто є Базарів?"-запитують Кірсанови й чують відповідь Аркадія: "Нігіліст". На думку Павла Петровича, нігілісти попросту нічого не визнають і нічого не вважити - ют. Погляди нігіліста Базарова можна визначити, тільки з'ясувавши його позицію. Питання, які визнавати, на чому, на яких підставах будувати свої переконання, надзвичайно важливий для Павла Петровича. От що являють собою принципи Павла Петровича Кірсанова: право на провідне положення в суспільстві аристократи завоювали не походженням, а моральними достоїнствами й справами("Аристократія дала волю Англії й підтримує її"),тобто моральні норми, зроблені аристократами, опора людської особистості. Без принципів можуть жити лише аморальні люди. Прочитавши висловлення Базарова про марність гучних слів, ми бачимо, що "принсипи" Павла Петровича ніяк не співвідносяться з його діяльністю на благо суспільства, а Базарів приймає тільки те, що корисно ("Мені скажуть справу - я погоджуся". "У цей час корисніше всього заперечення - ми заперечуємо"). Євгеній заперечує й державний порядок, що приводить Павла Петровича в замішання (він "сполотнів").Відношення до народу Павла Петровича й Базарова різне. Павлу Петровичу релігійність народу, життя по заведеним дідами порядкам здаються споконвічними й коштовні - мі рисами народного життя, розчулюють його. + Базарову ж ці якості ненависні:"На - рід думає, що, коли грім гримить, це Ілля-Пророк у колісниці по небу роз'їжджає. Що ж? Мені погодитися з ним?" Те саме явище й називається по-різному, і по-різному оцінюється його роль у житті народу. Павло Петрович:"Він (народ) не може жити без віри". Базарів:"Грубейшее марновірство його душить".Проглядаються розбіжності Базарова й Павла Петровича у відношенні до мистецтва, природі. З погляду Базарова,"читати Пушкіна - загублений час, займатися музикантом смішно, насолоджуватися природою - безглуздо".Павло Петрович, навпроти, любить природу, музику. Максималізм Базарова, що думає, що можна й потрібно у всім опиратися тільки на власний досвід і власні відчуття, приводить до заперечення мистецтва, оскільки мистецтво саме і являє собою узагальнення й художнє осмислення чужого досвіду. Мистецтво (і література, і живопис, і музика)розм'якшує душу, відволікає від справи. Все це "романтизм","нісенітниця". Базарову, для якого головною фігурою часу був російський мужик, задавлений убогістю,"грубейшими марновірствами", здавалося блюзнірським"тлумачити"про мистецтво,"несвідомій творчості", коли "мова йде про хліб несущном". Отже, у романі Тургенєва "Батьки й діти" зштовхнулися два сильні, яскравих характери. По своїх поглядах, переконанням Павло Петрович став перед нами як представник "сковуючої, льодової сили минулого", а Євгеній Базарів - як частина"руйнівної, звільняючої сили сьогодення".# ВСТУП. Знання епохи, у яку жив письменник, його біографії й світогляду допомагає зрозуміти його творчість. Відчути й по достоїнству оцінити літературний твір - значить співвіднести намальовані картини життя із самою реальною дійсністю. Ідейне багатство, естетические цінності класичного Твір росіянці літера - тури стають надбанням тільки такої людини, що підготував себе до сприйняття змісту у всій його повноті. Основоположник російської критики В. Г.Бєлінський бачив, наприклад, велич Пушкіна в тім, що в його художній творчості"відбилася вся Русь, з усіма її...віршами, вся розмаїтість, вся багатосторонність її національного духу." Та й сам Пушкін уважав однієї з основних рис художника його здатність відгукуватися на всі явища життя. Те ж саме можна сказати й об /ім'я письменника/ і про його чудовий добуток /назва Твір/... + ВИСНОВОК. Добуток /назва/ гуманистично. "Письменник, у яку б епоху він не жив, є членом суспільства, громадянином своєї країни. Письменник, якщо він тільки обдарований творческою силою створювати власні образи, виховай колись, як людина й громадянин землі своєї, а потім уже приймайся за перо!.." - справедливо писав Гоголь. Художній твір, у тому числі й /назва/, впливає одночасно на розум і почуття. Воно викличе радість, захоплення, хвилювання, почуття гніву, протесту, незадоволеності... Сила його в тім, що воно вчить образно мислити, бачити прекрасне й потворне в самому реальному житті. Письменник /ім'я/ - гуманіст, тому що головне в його творчості - Людин, його доля, його життя, пов'язана з добром і злом, з моральними, духовними початками. Ми вдячні письменникові : він


Загрузка...