Базарів перед особою смерті (аналіз епізоду)
Кожний письменник, створюючи свій добуток, будь те фантастична новела або багатотомний роман, відповідає за долі героїв. Автор намагається не просто розповісти про життя людини, зобразивши найбільш яскраві її моменти, але й показати, як сформувався характер його героя, у яких умовах розвивався, які особливості психології й світогляду того або іншого персонажа привели до щасливого або трагичной розв’язці. Фінал будь-якого Твір, у якому автор проводить своєрідну рису під певним етапом або всім життям героя взагалі, є безпосереднім відбиттям позиції письменника щодо персонажа, підсумком міркувань про долю сучасників
Головний герой роману И. С. Тургенєва «Батьки й діти» — Євгеній Васильович Базарів — гине у фіналі Твір. Чому саме в такий спосіб надходить автор із центральним персонажем? Чому опис загибелі Базарова є настільки важливим для розуміння змісту роману в цілому? Відповіді на ці й багато інших питань дозволяє знайти аналіз епізоду Твір, у якому розповідається про смерть головного героя
Базарів — син бідного повітового лікаря, що продовжує справу свого батька. Випливаючи авторській характеристиці, ми представляємо його розумним, розважливим, досить цинічним, але десь у глибині душі чуйною, уважною й доброю людиною. Специфіка життєвої позиції Євгенія полягає в тім, що він все заперечує: моральні ідеали й цінності, моральні підстави, а також живопис, літературу й інші види мистецтва. Не приймає Базарів і любов, що оспівує поетами,, уважаючи її лише «фізіологією». Для їй не існує авторитетів. Він уважає, що кожна людина повинен виховувати себе сам, ні від кого й ні від чого не залежачи
Базарів — нігіліст. Але не такий, що як зараховують себе до нігілізму Ситників і Кукшина, для яких заперечення — усього лише маска, що дозволяє приховувати внутрішню вульгарність і неможливість. На відміну від них, Базарів не кривляється, він з усією палкістю духовно багатої й захопливої натури відстоює близькі йому погляди. Його головна мета — «робота на користь суспільства», його головне завдання — «жити для великої мети відновлення миру».
Можна сказати, що Базарів ставився до навколишнім із солідною часткою поблажливості й навіть презирства, ставлячи їх нижче себе (згадаємо хоча б його висловлення на адресу родичів Аркадія і його самого), уважає неприйнятним прояв таких почуттів, як симпатія, взаєморозуміння, прихильність, ніжність, співчуття
Але життя вносить у його світорозуміння свої корективи. Доля зводить Євгенія з жінкою розумної, гарної, спокійної й дивно нещасної, з Ганною Сергіївною Одинцовій. Базарів закохується, а, полюбивши, розуміє, що його переконання розходяться із простими життєвими істинами. Любов з’являється перед ним уже не як «фізіологія», а як сьогодення, искреннее почуття. Це прозріння для Базарова, що живе й «дихає» своїм нігілізмом, не може пройти безвісти. Разом з руйнуванням переконань валить і всі його життя, втрачаючи свій зміст. Тургенєв міг би показати, як Базарів поступово відмовиться від своїх поглядів, він не став цього робити, а просто «умертвив» свого головного героя
Смерть Базарова — прикра й дурна випадковість. Вона стала наслідком маленького порізу, що він одержав, розкриваючи тіло померлі від тифу селянина. Смерть героя не була раптовою: навпроти, вона дала Базарову час, можливість оцінити зроблене й усвідомити розміри нездійсненого. Перед особою смерті Базарів стійок, сильний, надзвичайно спокійний і незворушний. Завдяки авторській характеристиці стану героя ми випробовуємо до Базарову не жалість, а повага. І в той же час постійно пам’ятаємо, що перед нами — звичайна людина із властивий йому слабостями
Ніхто не може сприймати спокійно наближення кінця, і Євгеній, незважаючи на всю свою впевненість у собі, не в можливості ставитися до цього з повною байдужністю. Він жалує про свою нерозтрачену силу, про невиконане завдання. «Гігант», яким завжди вважав себе Базарів, нічого не може протиставити смерті: «Так, напевно, спробуй заперечувати смерть. Вона тебе заперечує, і баста!». За іронією героя ясно проглядається гіркий жаль про мінути, які йдуть,
Євгеній в останні дні свого життя стає добріше, ніжніше. Він жадає зустрічі з улюбленою жінкою, щоб ще раз зізнатися їй у любові. Він стає більше м’яке з родителями, у глибині душі, напевно, все-таки розуміючи, що вони завжди займали значне місце в його житті й гідні набагато більше уважного й щиросердечного відношення
Все своє життя Базарів присвятило прагненню принести користь країні, науці. І смерть для нього — це не просте припинення існування, але й знак того, що він «видно, не потрібний» Росії. Усвідомлення цієї «непотрібності» приходить до Євгенія в самий останній момент і стає завершальним етапом загибелі його поглядів, так само як і його власної загибелі
Читач розуміє, що Базарову комусь передати те деяке, але щонайдорожче, що в нього є, — свої переконання. У нього немає близької й дорогої людини, а стало бути, немає й майбутнього. Він не мислить себе повітовим лікарем, але й переродитися, стати схожим на Аркадія він теж не може. Йому немає місця в Росії, та й за кордоном, напевно, теж. Базарів умирає, а разом з ним умирає і його геній, його чудовий, сильний характер, його ідеї й переконання. Але щире життя нескінченна, квіти на могилі Євгенія підтверджують це. Життя нескінченна, але тільки щира…