Белоусов Р. С.: Таємниця Иппокрени. Кирджали — справжній учасник гетерии

- Ви праві, - з гарячністю вимовив однорукий князь Олександр Ипсиланти, грек, що перебував у чині генерала на російській службі. - Давно вже європейські народи, борючись за свої права й волю, запрошували нас до наслідування. - И, поправивши порожній рукав своєї синьої угорки, викликнула: - Тепер година близька! - Після чого таємниче замовк.) у різні сторони, точно гострі клинки. Він знав, що князь прибув у Кишинів зі столиці майже в одне з ним час, але бачив його вперше. Знав і про те, що з Орловим той був знаком ще по Кавалергардскому полку. Обоє минулого улюбленцями долі - у двадцять із невеликим сталі наймолодшими генералами російської армії, обоє були прихильниками вільнолюбних прагнень і обоє, як незабаром стане ясно, але чого поки Пушкін не знав і не міг знати, зв'язали свою долю з революційним рухом. Пройде зовсім не багато днів, і один очолить бойових дружин гетеристов, іншої, трохи пізніше, виступить як декабрист

Але тоді за хлібосольним столом кишинівського будинку М. Ф. Орлова можна була лише догадуватися про існування якоїсь таємниці, у яку був присвячений хазяїн і його гість князь Ипсиланти. Поетові здалося, що й деякі інші офіцери - В. Ф. Раєвський, П. С. Пущин, К. А. Мисливців - під час розмови понимающе переглядали, як які-небудь карбонарії.) У милих і розумних пустельників, як назвав він хазяїв маєтку, Пушкін знову виявився серед змовників, що не бажали, однак, відкрити таємницю поетові, очевидно оберігаючи його. Однак тут поет ще більше впевнився в тім, що таємне суспільство, цілком ймовірно, існує, і досить засмутився, коли зрозумів, що від нього це приховують. Розчервонівшись, у серцях, він закричав з досадою: "Я ніколи не був так нещасний, як тепер, я вже бачив життя мою облагороджену й високу мету перед собою..."

Наприкінці зими прийшла звістка про те, що в Молдавії й Валахії греки-гетеристи підняли прапор визвольної боротьби. Хто були ці гетеристи й чому їх так називали?

* * *

В одному з одеських провулків коштує невеликий двоповерховий будинок з балконом. У входу меморіальна дошка. "У цьому будинку, - висічено на ній, - перебував центр заснованого в Одесі в 1814 році таємного грецького патріотичного суспільства Гетерия, що початок в 1821 році повстання в Греції проти турецького ярма". По-гречески організація, про яку повідомляє напис, називалася "Филики етерия" (тобто "Дружнє суспільство"). У Росії ж вона стала відома просто як Гетерия, і її члени йменувалися гетеристами. Майже кожний грецький емігрант (на той час їх проживало в Росії досить велике число, вони бігли сюди, рятуючись від утиску турків) ставав членом суспільства, ціль якого складалася у звільненні Греції

Дії гетеристов були добре законспіровані. І хоча суспільство було масовим, мало хто знав про його існування: кожний учасник давав клятву строго зберігати таємницю. Зрада карала смертю. Гетеристи заснували ефории (комітети) у багатьох країнах, були вони й у містах Росії, у тому числі в Кишиневі. На жаль, серед греків перебували гарячі голови, які діяли недостатньо обережно. Одним з таких людей був Николас Галатис. Про нього Пушкіну не раз розповідали в Кишиневі, куди цей шукач пригод був висланий по найвищому велінню року за два до прибуття сюди поета.)"Филики етерия", він домігся того, що йому дозволили приїхати в Петербург. Тут він зустрівся з міністром закордонних справ Каподистрией. Виступаючи як емісар "Филики етерия", Галатис розповів російському міністрові про таємне суспільство, що готовить повстання проти османського ярма, і запропонував йому встати на чолі змовників. Міністр категорично відкинув речення й про усім доповів цареві. Далі Галатис поводився настільки ж необережно. Не дивно, що поліція пильно стежила за кожним його кроком, поступово розкриваючи зв'язки й наміри. Нарешті змовницька діяльність Галатиса була перервана, його посадили в Петропавловскую міцність. Наслідок виявив цікаві подробиці про таємне суспільство, що досить цікавили особисто царя. Після ретельного дізнання, коли владі багато чого стало ясно, невдачливого емісара вислали в Кишинів. Але й тут він продовжував агітувати за вступ в "Филики етерия", роблячи це знов-таки необережно, часом навіть бравіруючи небезпекою. Через деякий час він був переданий під розписку чиновникові російського генерального консульства в Ясах. З тих пор фігура його виникала те в Бухаресті, то у Відні, де він з'являвся під різними іменами. Вертався й колесив по Молдавії й Валахії - знову Яси, Черновици, Ботошани... Схильний до авантюр, він раз у раз попадав у неприємності. Один раз у Ботошани посварився зі справником міста й вирішив провчити його. Сформував збройний загін, переодяг усіх у форму російських козаків і захопив на час исправничество. Це трапилося саме за два роки до приїзду Пушкіна в Кишинів, і поет довго сміявся, коли йому розповіли про цю витівку. Скінчив Галатис тим, що відправився в Стамбул, де прийнявся шантажувати своїх соратників - став загрожувати, що видасть організацію, якщо йому відмовлять у грошах. Це було рівносильно зраді

Такий був Галатис. На щастя, подібних йому виявилося небагато, і суспільство продовжувало успішно діяти. Слухи про таємну організацію дійшли й до Пушкіна. Навіщо я не грек! - досадував поет, шкодуючи, що не може вступити в ряди гетеристов.

* * *

Ще восени Пушкін перебрався на життя в будинок самого Инзова. Він оселився у двох кімнатах нижнього поверху. Вікна, захищені ґратами, виходили прямо в сад, немов нагадуючи про те, що він все-таки в'язень, приречений на вигнання неугодний поет. Тепер він часто обідав у намісника, що, по всьому було видно, полюбив юнака. Однак і люблячи нерідко карав, залишаючи без чобіт, щоб сидів будинку. Вимовляв за нерозсудливість, за нестримані політичні мовлення, але особливо за дуельні історії. Траплялися вони здебільшого по сущих дрібницях. Так було, коли він стрілявся з офіцером Зубовим. Двобій відбувся в передмістя, називаному Малина, серед садів і виноградників. У той час як супротивник наводив пістолет і цілився, Пушкін холоднокровно виймав з капелюха черешні і їв ягоди, виплевивая кісточки, виявляючи повну зневагу до смерті. (Точно так само буде стояти згодом його герой Сильвио з повісті "Постріл" і з такою же байдужністю снідати черешнями). Зубів нажав курок, але, слава богові, промахнувся. Пушкіна ж пішов, не зробивши постріл у відповідь, але й не помирившись

Там же відбулася й інша його дуель - з підполковником Старовим. Справа вийшла взимку, була заметіль, і ока зліпило. Пушкіна стріляв першим і промахнувся. Зрушили бар'єр до 12 кроків - і знову два промахи. Так і довелося відкласти двобій через непогоду

Іншим разом ледве було не дійшли до дуелі з Н. С. Алексєєвим і Ф. Ф. Орловим, одноногим полковником, відомим своїм молодецтвом. Розлютивши під час гри на більярді, поет викликав їх обох. Друзям із працею вдалося влагодити діло

Але й після цього Пушкін не переставав вправлятися на пістолетах. І часто поутру, ще сидячи в постелі, стріляв по мішені на стіні, лякаючи пальбою дядька Микиту. А може бути, поет готувався до інших битв?)"прапори лайливої честі", поет з радістю сприйняв звістку про початок визвольної війни, твердо вірячи, що Греція восторжествує й буде повернута законним спадкоємцям Гомера й Фемистокла. У ті дні Пушкін всерйоз замислювався, чи не приєднатися до повстанців, щоб особисто брати участь у їхніх діях. Він уважно стежив за подіями по ту сторону Пруту, захоплювався гетеристами й навіть зовні прагнув походити на них, для чого відпустив по їхній подобі довгі волосся, написав Ипсиланти лист і переправив його із французом, що відправлявся в грецьке військо. Одним словом, готувався, чекав підходящого моменту. Отоді-те, треба думати, і придалося б йому вміння звертатися зі зброєю в інших, ніж дуельних, цілях. "Дозвільний мир не найкращий стан життя", - записує він у ті дні

Тим часом, Инзов продовжував усіляко вигороджувати свого неспокійного мешканця. І, відповідаючи на запит Каподистрии, що бажав знати судження генерала про молодого Пушкіні, а головне - про його поводження й умонастрій, писав, що той, живучи в одному з ним будинку, поводиться добре й при теперішніх неясних обставинах не робить ніякої участі в цих справах. Однак у той же самий час, всупереч вигороджуванню Инзова, у повідомленні секретного агента говорилося про те, що "Пушкін лає привселюдно й навіть у кавових будинках не тільки військове начальство, але навіть і уряд..."

Можливо, причина його критичних суджень полягала саме в тім, що царський уряд залишив греків напризволяще, один на один з турками, і відмовилося рушити війська через Прут.) профілі трибуна Марата, робітника Лувеля, студента Занда.

* * *

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector