Бережи честь змолоду (по творчості А. С. Пушкіна) Повірте мені, я чистий душою… Н. Фляків Я вважаю, що честь посідає перше місце в ряді моральних символів. Можна пережити розпад економіки, можна упокоритися, хоча дуже важко, з розпадом держави, можна, нарешті, перетерпіти навіть розставання з найдорожчими людьми й з Батьківщиною, але з розкладанням моральності ніколи не упокориться жоден народ на землі. У людському суспільстві завжди ставилися із презирством до безчесних людей Втрата честі — це падіння моральних підвалин, за яким треба невідворотне покарання: зникають із карти землі цілі держави, пропадають у чорній дірі історії народи, гинуть окремі особистості Російські письменники завжди зверталися у своїх добутках до проблеми честі. Можна сказати, що ця проблема була і є одна із центральних у росіянці літературі Поняття честі виховується в людині з дитинства. На прикладі повести А. С. Пушкіна «Капітанська дочка» добре видно, як це відбувається в житті й до яким приводить результатам Головний герой повести Петро Андрійович Гринев з дитинства виховувався в обстановці високої життєвої моральності. Йому було з кого брати приклад.
Пушкіна вустами Савельича на перших сторінках повести знайомить читачів з моральними установками роду Гриневих: «Здається, ні панотець, ні дідусь п’яницями не бували; про матінку й говорити нема чого…» Такими словами виховує старий слуга свого підопічного Петра Гринева, що вперше напився й поводився неприглядно. Перший раз Петро Гринев надійшов по честі, повернувши картковий борг, хоча в тій ситуації Савельич намагався його вмовити ухилитися від розрахунку. Але шляхетність взяла верх Людина честі, по-моєму, завжди добра й безкорисливий у спілкуванні з іншими. Наприклад, Петро Гринев, незважаючи на невдоволення Савельича, віддячив бурлаку за послугу, подарувавши йому заячий кожух. Його вчинок у майбутньому врятував їм обом життя. Цей епізод як би говорить, що людини, що живе по честі, сама доля зберігає. Але, звичайно, справа не в долі, а просто на землі більше людей, які пам’ятають добро, ніж зло, — виходить, у людини шляхетного більше шансів на життєве щастя Моральні випробування очікували Гринева й у міцності, де він служив.
Офіцер Швабрин перешкоджає любові Гринева до Маші Миронової, плете інтриги. Зрештою справа доходить до двобою. Швабрин — повна протилежність Гринева. Він людина корисливий і неблагородний. Це проявляється у всім. Навіть під час двобою він не погнушался скористатися для нанесення удару безчесною ситуацією.
Доля в майбутньому також пред’явить йому рахунок за його життєву позицію, але зовсім інший, ніж Гриневу. Швабрин примкне до Пугачова, і його засудять як предали присягу офіцера. На прикладі Швабрина автор хоче показати, що зовнішня культура мало впливає на становлення характеру людини. Адже Швабрин був образованнее Гринева. Читав французькі романи, вірші. Був розумним співрозмовником.
Він навіть навернув Гринева до читання. Видимо, що вирішує значення має те, у якій сім’ї виховувалася людина Під час пугачевского бунту особливо яскраво виявилися моральні якості одних героїв повісті й низькість почуттів інших. Ми довідалися, що капітан Миронов і його дружина віддали перевагу смерті, але не здалися на милість повсталих. Так само надійшов і Петро Гринев, але був помилуваний Пугачовим. Мені здається, автор дав зрозуміти читачеві, що Пугачов виявив великодушність відносно молодого офіцера не тільки з почуття подяки за стару послугу. Він рівною мірою, як мені здалося, оцінив у Гриневе людини честі. Сам проводир народного повстання ставив перед собою шляхетні цілі, тому не був далекий поняттям честі. Більше того, Гринев і Маша завдяки Пугачову навіки знайшли друг друга Швабрин і тут виявився неспроможний у здійсненні своїх корисливих планів.
Пугачов не тільки не підтримав Швабрина, але і явно дав йому зрозуміти, що той безчесний і тому Гриневу не конкурент Моральність Гринева вплинула навіть на самого Пугачова. Отаман розповів офіцерові казку, почуту їм від старої калмички, у якій мова йшла про те, що краще один раз напитися свіжої крові, чим-триста років харчуватися падлом. Звичайно, казковий орел і ворон сперечалися в цей момент, вирішуючи чисто людську проблему. Пугачов явно віддавав перевагу орлові, що харчується кров’ю. Але Гринев сміло відповів отаманові: «Вигадлива… Але жити вбивством і розбоєм виходить, по мені, клювати мертвечину». Пугачов після такої відповіді Гринева поринув у глибокі міркування. Стало бути, у глибині душі Пугачов мав шляхетні коріння Цікавий фінал повести. Здавалося б, зв’язок із заколотним отаманом стане для Гринева фатальний.
Його дійсно заарештовують по доносі. Йому загрожує страта, але Гринев вирішує з міркувань честі не називати ім’я своєї коханої. Якби він розповів всю правду про Машу, заради порятунку якої він, властиво, і опинився в такій ситуації, то його б напевно виправдали. Але в самий останній момент справедливість восторжествувала.
Махаючи сама звертається із проханням про помилування Гринева до дами, наближеної до імператриці. Дама вірить бідній дівчині на слово. Цей факт говорить про те, що в суспільстві, де більшість людей живуть по честі, справедливості завжди легше восторжествувати. Дама виявляється самою імператрицею, і доля коханого Маші вирішується в кращу сторону Гринев до кінці залишився людиною честі. Він був присутній на страті Пугачова, якому був зобов’язаний своїм щастям. Пугачов довідався його й кивнув головою сешафота.
Отже, прислів’я «бережи честь змолоду» мають значення життєвого талісмана, що допомагає переборювати суворі життєві випробування.