Твір по літературі: Булгаковська москва Тонкий психолог — Булгаков, переплітаючи у своєму добутку «Майстер і Маргарита» реалістичн і фантастичне, домігся можливості сатирично зобразити Москву 30-х років Всі події роману розвиваються в трьох тимчасових планах: сьогодення — це сатиричне зображення Москви і її вдач; фантастичне — похо ждения Воланда і його звиті в сучасній Москві; історичне — біблійна новозавітна історія. Всі вони дуже тісно взаємозалежні й переплітаються, як картини в мозаїці, образуя повний і достовірний образ Москви Сатирична сторона роману пов’язана із зображенням сучасної Булгакову Москви і її мешканців — москвичів. Адже вони — діти свого часу, мешканці «негарної квартири» — Москви. А із вторгненням у неї Воланда і його бешкетний звита сатира переросте в сарказм, навіть у знущання над всіма пороками людей, які неможливо знищити. Пороки, як вірус із древніх часів, проникають і розмножуються у світових розмірах по всіх усюдах. От таким сприятливим середовищем для них і стала Москва, з підходящою атмосферою, наскрізь просоченою бездуховністю, вульгарністю, жадібністю, заздрістю й кар’єризмом. Люди, як губка, усмоктують у себе всі ці пороки.
Вони тут така ж зіпсовані, як і сама Москва. От звита Воланда знайшла собі гідне застосування в Москві: вони бавляться над дрібними капосниками, шахраями, убивцями, хабарниками й бюрократами — над всіма своїми «підвідомчими». Так, нічого не змінилося з давніх часів. Всі як і раніше: ще в древньому Ершалаиме Понтій Пілат не знав волі, він повністю залежав від кесаря і його влади. Так і зараз, москвичі не знають волі, вони раді влади, своїй посаді й кар’єрі Всі вони зв’язані путом установок понад, інструкціями й планами.
Люди залякані й замкнуті в собі. Звичний порядок речей порушений: конферансьє у вар’єте, людина без гумору, вимучивает жарту для глядачів, над якими ніхто не сміє ся; літературні критики «говорять не те, що хочуть сказати»; письменники Массолита бездарні й заздрі, пишуть добутку лише заради грошей, забуваючи про духовність своєї творчості Булгаков і його помічники зі звиті Воланда безжалісні до усім, хто продав себе у вічне рабство грошей. Вони розкривають всю сутність людей і висміюють їх. Той же буфетник вар’єте обкрадає не тільки відвідувачів буфета, але й самого себе, він позбавляє себе всіх природних людських радостей життя. У цьому світі відсутнє всяка повага індивідуальної особистості, гуманність до людей і навіть до себе самому. Люди готові знищити себе й навколишніх заради грошей і посади Берліоз, людина начитаний, учить молодь безвір’ю, відучує її від волелюбності И лише один заклад вільно від всіх цих пороків, лише в ньому одні люди розкріпачені — це клініка Стравінського, «будинок уболівай». Лише тут люди думають і говорять те, що думають, вони позбуваються від усього оточення Москви з її пороками Вся, вся Москва загрузла в гріхах, і недарма тут з’явився Воланд зі своєю свитою. Він виступає як знаряддя воздаяния за добро й зло, адже це він — та сила, що «вічно хоче зла», але робить добро, відновлюючи тим самим справедливість у Москві, та й, мабуть, у всім світі Роман «Майстер і Маргарита» приніс Булгагову посмертну світову славу. Автор писав роман як історично й психологічно достовірну книгу про свій час.
Усе, що пережив Булгагов на своєму столітті — і щасливого, і важкого, всю душу й весь талант віддав він цьому роману, У романі панує щаслива воля фантазії. Сатана править свій бал, Майстер пише свій безсмертний роман. Там прокуратор Іудеї відправляє на страту Иешуа. А поруч метушаться, заздрять і всіляко пристосовуються цілком реальні громадяни, які населяють Москву 20- 30-х років нашого сторіччя. Сміх і сум, радість і біль перемішані там воєдино. Рух подій в «Майстру й Маргариті» починається «один раз навесні, у годину небувалого жаркого заходу, у Москві, на Патріарших ставках».
У білокамінній столиці з’являються Сатана і його звитий. Протягом чотирьох днів у Москві відбуваються гастролі тої сили, «що вічно хоче зла й вічно робить благо». Одним з перших, хто постраждав від руки Воланда, був Берліоз. Безславно загинув начитаний, але безсовісний атеїст, що очолював МАССОЛИТ. Не випадково саме Берліоз загинув безславною й страшною смертю. Воланд покарав його за те, що він був оплотом заздрості, пристосовництва, глум-ливости, непорядності, зрадництва в Массо-Літі. Дьяволиада — один з улюблених булгаков-ских мотивів- тут, в «Майстру й Маргариті», відіграє роль цілком реалістичну й може бути блискучим прикладом сатиричного оголення суперечливої дійсності. Воланд грозою проноситься над булгаковською Москвою, караючи глум-ливость і непорядність. Потойбічність, містика із цим паном якось не в’яжуться.
Якщо такого Воланда й не було, то його варто було б видумати. Він з’являється перед нами істотою, наділеною необмеженою владою. Він легко грає життями Сама ідея помістити в Москву тридцятих років князя тьми Воланда і його свиту, що персоніфікує ті сили, які не піддаються ніяким законам логіки, була глибоко новаторською. Фантастичний поворот справи дозволить письменникові розгорнути перед нами целую галерею персонажів досить непримітного виду, провівши аналогію із самим життям. Раптова зустріч із нечистою силою вивертає навиворіт видимість всіх цих берлиозов, латунских, алоизиев могаричей, никаноров Ивановичей. Сеанс чорної магії, що Воланд зі своїми помічниками дає в столичному вар’єте, у буквальному й переносному значенні «роздягає» деяких громадян із залу. Але при цьому диявольські страти строго виборчі.
Ніде не доторкнувся Воланд до тому, хто усвідомить честь, живе нею. Не диявол страшний героям. Диявола, мабуть, для Булгакова дійсно не існує, як не існує богочеловека. У його романі живе глибока думка про низинні моральні закони. Це саме те, чого не вистачало багатьом жителям Москви «Майстер і Маргарита» — складний добуток. Про роман уже сказано багато, а буде сказано ще більше. Кожний читач розуміє його по-своєму й відкриває нові цінності, що нудяться в його глибинах