Твір по літературі: Чацкий — переможець або жертва Недавно я випадково прочитав щоденники деяких декабристів. І перше, що мене здивувало, майже повну подібність думок і думок цих революціонерів з висловленнями з «Горя від розуму». Спочатку це здалося разючим, але потім, вдумавшись, я зрозумів, що отут зовсім не чудесний збіг, а зовсім природне явище. Хіба одні декабристи виражали нові погляди? Зовсім немає!
Хіба сам Олександр Сергійович Грибоєдов не був образованнейшим і передовою людиною? Звичайно! І, виходить, причину такого збігу треба шукати в стані тодішнього суспільства, його недоліках, а також у характері самого письменника, що вклав у вуста героїв своє відношення до існуючого ладу, непорядкам, вищому суспільству, погрязшему в плітках, рутині, сумнівних задоволеннях… Герцен говорить про Чацком, що він «іде прямій дорогою на каторгу». І це дійсно так. Адже він виділявся із загального рівня, ішов у ногу з майбутніми бунтарями-декабристами, підриваючи благополуччя дворянства.
А реакційне фамусовское суспільство не прощало йому своїх образ. Воно постійно вело сховану війну із Чацким і йому подібними, наносячи їм удар за ударом. Проти Олександра Андрійовича в комедії обраний самий підлий спосіб мести: його оголосили божевільним. Це не перебільшення Грибоєдова. Хіба не оголосили пізніше автора «философических листів» Чаадаєва божевільним?.. Як би надійшов Чацкий 14 грудня й після, ми не знаємо. Можна лише погодитися з Герценом, що якби він «уцелел після 14 грудня, те, напевно, не зробився б тужним і гордо, що нехтує особою… Чацкий, якби пережив перше покоління, шедшее за 14 грудня в страху й трепеті, через них простягнув би гарячу руку нам»… И нехай пройшли багато десятиліть і змінилося життя, образ Чацкого, сміливого борця з рутиною, відсталістю й несвободою, люблять, пам’ятають; він живе в нашім народі, допомагає вибрати правильний шлях у житті