«Чим відрізняється російська людина від іноземця» (есе по уривку з «Мертвих душ» Гоголя) Мертві душі Гоголь Н. В

"Чим відрізняється російська людина від іноземця" (есе по уривку з "Мертвих душ" Гоголя)
На думку Гоголя, російська людина, на відміну від іноземців, багатогранна: одна сторона в нього приготовлена для банкетів і офіційних торжеств, інша - для простих вечірок, ще одна - для спілкування з вищими чинами... «Перерахувати не можна всіх відтінків і тонкостей нашого звертання» - затверджує Гоголь. Бачачи людини щодня, у якому - те одному «обличии», неможливо вже представити його в якому або іншому, а побачивши, дивуєшся: до чого ж величезна різниця!!! Колишня гроза своїх підлеглих невідомим образом перетворюється в дрібну мошку перед грізним начальством. «Прошу подивитися на нього, коли він сидить серед своїх підлеглих, - так просто від страху й слова не виговориш! І він же, коли наближається до кабінету начальника, куріпкою такий поспішає з паперами під пахвою, що сили ні». Приклади такого «перетворення» можна зустріти не тільки в Гоголя: наприклад у Толстого, у його романі «Війна й мир», описується генерал Тушин, хоробрий з ворогами в шенграбенском бої й зовсім беззахисний і жалюгідний перед своїм начальством

Я впевнена, що Гоголь прав у тім, що з різними людьми людин поводиться по-різному. На мій погляд, людина звичайно намагається сховати свою щиру сутність під маскою, намагається зробити так, щоб навколишні бачили його саме так, як він хоче, але ніяк інакше. У підсумку людин перетворюється в комедіанта, що уже не відрізняв своєї щирої особи від маски. І виходить так, що, зрештою, не бачачи себе, люди губляться, зникають у юрбі, стають сірими, нудними, нецікавими, з мільйоном яскравих масок, але з одним - єдиною сірою й нудною особою... Але є й інша сторона цієї «гри масок»: іноді просто необхідно «сховати» свою особу від навколишніх, наприклад, на якому - нибудь особливо важливому прийомі.

Я вважаю, що Гоголь намагався нам сказати про те, що, хто б не стояв перед тобою, потрібно ставитися до нього насамперед як до людини, а не як, допустимо, до свого начальника або підлеглого. «Милосердя вище справедливості» - запевняв Гоголь у своєму оповіданні про Акакии Акакиевиче, і був, я думаю, прав: ставлячись до людини «по справедливості», ми насамперед переконуємо себе, що «ті люди, які вище нас - Боги, ті, хто нижче нас - ніхто». Самовільна низовина суспільства на такі складу представляється мені порогом, переступивши який, людина перетворюється в безжалісного, але загнаного монстра, що лякається, якщо виникає невдоволення «нагорі», і кришить ладь всі «унизу» з першою же можливістю.


Загрузка...