Читаю улюблені вірші А. С. Пушкіна

Читаю улюблені вірші А. С. Пушкіна

Ми відкриваємо знайому книгу й знову поринаємо в прекрасний мир віршів Олександра Сергійовича Пушкіна, насолоджуємося незвичайною мовою, плавністю й красою вірша, з дитинства улюбленими образами. Чому ж нас так залучають ці вірші, хоча пройшло вже більше ста років з моменту їхнього написання? Можливо, різноманіттям тим, многоликостью душі автора, поетичною мовою, зрівнятися з яким не може жоден поет?

Одними з найбільше прекрасн і глибоких є вірші Пушкіна про природу. Не випадково вони надовго залишаються в нашій пам'яті й викликають приємні спогади й асоціації. Відзначимо, що пейзажна лірика повніше всього відбиває внутрішній мир будь-якого поета, відкриваючи перед читачами його душу, показуючи особисті переживання. Хоча вибір картин природи викликаний сиюминутними враженнями, подібні добутки краще інших розповідають нам про загальний внутрішній стан поета. Легко помітити, що природа в ліричних віршах з'являється у двох станах, хоча кожний автор сприймає її по-своєму, пропускаючи через призму особистих переживань. Ми бачимо, що природа у творах Жуковського, Фета є спокійна й гармонічної ("Співучість є в морських хвилях"), тоді як пейзажі у віршах Тютчева, Лермонтова відрізняються хмарністю ("Про що ти виєш, ветр нічний"), поетів залучають бури, хаос... Початок подібний до розподілу в сприйнятті авторами природи поклав Пушкіна. Ми можемо помітити, що світовідчування молодого поета, пофарбоване романтичними традиціями, вплинуло й на його пейзажну лірику. У вірші "До моря" авторпрощается з "вільною стихією", що залучала його "глухими звуками", "норовливими поривами". Подібне романтичне сприйняття природи, милування неприборканою стихією, бурами й грозами характерно для ранньої творчості Пушкіна. Але в Михайлівський світогляд поета міняється. Його не залучають більше бури й заметілі, страшать грози. У вірші "Біси" найкраще видні туга й страх, викликані нестихаючою заметіллю. Подібне відчуття виникає й у читачів завдяки повторам слів, цілих чотиривіршів ("мчаться хмари, в'ються хмари", "їду, їду в чистому полі", "страшно, страшно поневоле").

Навпаки, заспокоєння поет знаходить у спокійній і гармонічній природі, що дарует відпочинок змученій, утомленій душі. Подібні пейзажі будять у Пушкіна спогаду про колишню любов, щасливі мінути життя. Крім того, згадаємо вірш "Осінь", де автор пише про те, що навесні його "розум тоскою стислий", узимку "півроку сніг так сніг", улітку "жару, так пили, так комарі, так мухи", тільки осінь "мила" "красою тихої", "блистающей смиренно", "з річних часів я радий лише їй однієї", "з кожної осінню я розцвітаю знову". Спокійна гармонічна осінь зі своєю "прощальною вродою", "пишним природи увяданьем" "будить" у Пушкіні "поезію", тобто є необхідною умовою творчого підйому в душі автора, гармонії внутрішнього миру. Тому пейзажна лірика проникає в нашу душу, залишаючи в ній глибокі сліди, адже перед нами відкривається найбагатший духовний мир великої людини

Великий інтерес викликає й вільнолюбна лірика Пушкіна, що відбиває світогляд поета в різні етапи його життя. Ліцейські вірші, які характеризуються незвичайною мовою, свіжістю, веселощами, оспівують кругову чашу, повний кубок, що є символами волі й дружби. В 1817-1820 роках волелюбні думки здобувають більше різкий характер. У цей час створюються такі вірші, як "Вільність", "Сіло", "До Чаадаєва", де поет звертається з наставляннями до "владик", прямо говорить своєму другові, що "Росія вспрянет від сну", "на уламках самовластья напишуть наші імена". Потім ми можемо відзначити настання розчарування через несправджені плани, сумнів у своїх силах, але в 1835 році в журналі "Сучасник" з'являється вірш "Банкет Петра Першого", де ми бачимо колишні мотиви волелюбності, символи "чаші царської", що піняться кружки, які були характерні для молодого поета. Читаючи волелюбну лірику

Пушкіна, ми представляємо для себе картину не тільки світовідчування, сприйняття різних сторін дійсності, але й світогляду поета, розвитку його внутрішніх переконань

Звичайно, говорячи про лірика Пушкіна, не можна не торкнутися теми поета й поезії, що так багато значила у творчості будь-якого поета. Образ поета-пророка з'являється ще в стародавності, але найбільшу популярність здобуває в XVIII-XIX сторіччях. У творчості Жуковського, Лермонтова тема поета й поезії, образ поета-пророка займає одне з найважливіших місць. Твір Пушкіна дають нам ще одну можливість проникнути в мир поета й зрозуміти значення творчості для нього. У віршах "Поет", "Пророк", "Поетові", "Поет і юрба" Пушкіна висуває вимоги посланникові Бог на землі ("дієсловом пали серця людей", "не дорожи любовию народної", "іди, куди тягне тебе вільний розум"). Читачі, відкриваючи для себе значення творчості в житті поета, краще розуміють його внутрішній мир, глибину добутків і ціль, що вони переслідуються

Але, звичайно ж, ніщо так не вражає нашу уяву, не зберігається в душі, як пушкінські вірші про любов. Подібні добутки, відкриваючи читачам глибоко особисті переживання поета, відбивають його внутрішній мир. Саме ці вірші є шедеврами російської лірики, у них з найбільшою силою показані почуття автора, їхні слова покладені на музику більшими композиторами. У таких віршах, як "Я пам'ятаю дивне мгновенье", "Мадонна", "Що в ім'ї тобі моєму?..", "На пагорбах Грузії...", "Спалений лист", "Я вас любив: любов ще, бути може...", ми можемо побачити всю палітру почуттів поета: смуток, сум, пристрасть, ніжність. Величезна кількість рядків із цих віршів часто вживаються й у сучасному мовленні. Наприклад, словосполучення "геній чистої краси", уведене вперше Жуковським, стало користуватися величезною популярністю завдяки Пушкіну, що вжив це вираження як ремінісценцію

Отже, перегортаючи знайомі вірші й перечитуючи з більшою уважністю улюблені рядки, ми відкриваємо для себе різні сторони душі поета, внутрішнього миру, розуміючи значення його творчості, світовідчування й переконання

Вірша про природу розкривають щиросердечний стан Пушкіна, пейзажні картини дозволяють нам судити про різні етапи його творчого шляху. Любовна ж лірика Олександра Сергійовича по праву вважається найбільшої в російській літературі, залучає до себе велика кількість дослідників і аматорів поезії. Вільнолюбна лірика допомагає нам краще зрозуміти розвиток думок і переконань поета

Помітимо, що Пушкін з'являється перед читачами в різних обликах. У його добутках ми бачимо й героя-коханця, і вірного друга, і наставника, що дає ради самодержцям, і пророка... Друзі називали Пушкіна Протеєм за нескінченну кількість образів, у яких він з'являється перед читачами. Саме це різноманіття обликов, многоликость поета будить у нас замилування й зацікавленість, бажання зрозуміти щиросердечний мир великої людини. І через сто із зайвим років ми з такою ж любов'ю й трепетом відкриваємо книгу й поринаємо в незвичайний мир геніального поета, що вразив своїми віршами увесь світ


Загрузка...