Твір по літературі: чи Виконав чичиков завіт батька Павло Іванович Чичиков був сином бідних дворян. Відразу після народження «життя глянуло на нього… кисло-неприютно». Хлопчик запам’ятав зі свого дитинства тільки човгання й кашель батька, корпение над прописами, щипки за вухо й вічний батьківський рефрен: «не бреши, послушествуй старшим». Однак ці батьківські наставляння Павлусь забув, а от інше — «бережи й збирай копійку» — виконав у точності. «Всі перешибешь на світі копійкою», — говорив Іван Чичиков, і слова ці глибоко запали в душу хлопчика Шлях Павла Івановича Чичикова до успіху був довгим і незвичайно важким. Тому головний герой «Мертвих душ», незважаючи ні на що, заслуговує поваги. Почавши свою кар’єру з посади дрібного чиновника, Чичиков зумів виділитися з маси нерозвинених і обмежених товаришів по службі не цілком чесним шляхом. Ступнувши на наступну сходинку кар’єри, Павло Іванович відчув, що стіни, що оточували його, подаються: далі всі пішло легше. Зробившись митним чиновником, Чичиков досяг просто приголомшуючих успіхів.
Він зробив це вже прямо протизаконним шляхом, удавшись до зловживання службовим становищем, хабарництву й іншим способам досягнення заповітної мети, — багатства й респектабельності. Економічні злочини Чичикова стали предметом розслідування, але Павло Іванович, застосувавши всю свою спритність і гнучкість, урятувався від караючої долоні правосуддя. «Зачепив, дротів, зірвалося — не запитуй», — так думає Чичиков про свою тимчасову поразку Тут Павло Іванович виступає як людина великої сили волі: втрата грошей і власного реноме не зламала його, а лише додала йому, якщо так можна виразитися, трохи іншу форму. Чичиков довідається про можливість спекулювати мертвими душами, і його ділова жилка знову починає грати.
І знову Чичиков піднімається на високий щабель підприємницького успіху, і знову зазнає поразки. Він змушений бігти з міста, щоб, як писав Гоголь у збережених уривках зі спаленого другого тому поеми, стати «руїною колишнього Чичикова». чиМожна сказати, що Павло Іванович Чичиков виконав завіт батька? І так, і немає. Чичиков всіма силами прагнув «берегти й збирати копійку», однак обставини життя раз за разом повставали проти нього. Гоголь не пояснює глибинних причин неуспіху Чичикова, обмежуючись констатацією фактів. За задумом автора, такий герой як Чичиков мав потребу в моральному виправленні, і провали в його діловій кар’єрі, імовірно, були своєрідним попередженням долі Павло Чичиков виконав батьківські наставляння з усією відповідальністю. Однак він діяв і від противного. Протягом всього життя Чичиковим володіло бажання піти подалі від важкої спадщини дитинства і юності в мир ділового життя, комфорту, респектабельності.
Роль батька нашого героя в цьому випадку представляється двоїстої — він і вчитель життя, і якийсь життєвий жупел для Чичикова-сина. У радянському літературознавстві було прийнято всіляко паплюжити героїв «Мертвих душ». Особливо діставалося, здається, саме Чичикову. З нинішньої точки зору Павло чи Іванович не ангел. Так, він мав намір обкрасти опікунська рада, що займалася в тому числі проблемами знедолених громадян. Але чи варто сумніватися в тім, що потужна фінансово-економічна система імператорської Росії відшкодувала б цей невеликий у масштабі держави збиток? Сироти в цьому випадку ні в якій мері не постраждали б. Але все це тільки припущення Новаторство Гоголя, що створило образ Павла Чичикова, не в останню чергу полягає в тому, що письменникові вдалося показати, як формується не тільки особистість, але й підсвідомість героя.
Адже й на самій вершині ділових успіхів, і в безодні нещасть душу Чичикова жила тим же, що й у глибокому дитинстві, — човгання й кашель батька, батьківські наставляння, вічна сира осінь за вікнами старого поміщицького будинку, нескінченна стрічка дорогі, що тікає в неозору далечінь, вічний сон, Росія