Чому И. С. Тургенєв назвав Базарова «особою трагічним»? Батьки й діти Тургенєв И. З

Чому И. С. Тургенєв назвав Базарова «особою трагічним»? Майже півтора століття пройшло з тих пор, як був уперше виданий роман Тургенєва "Батьки й діти". Автор писав його в нелегкий час - період підготовки й проведення селянської реформи. Тепер, коли істориками описані всі події, що розгорнулися після 19 лютого 1861 року, багато нового відкривається нам у тургеневской позиції Починаючи із середини п'ятидесятих років дев'ятнадцятого століття, усім стає ясна неминучість проведення реформ. Відбувається розмежування сил на ліберальне дворянство й демократів - революціонерів. Мова йде про те, яким образом здійсняться перетворення: "зверху" - шляхом поступового введення в життя ліберальних законів, або "знизу" - шляхом революційним У цих умовах Тургенєв пише "Батьків і дітей" - роман, закінчений у липні 1861 року й надрукований у наступному році в "Російському віснику". Судячи тільки за назвою, можна подумати, що мовлення в добутку йде про конфлікт між поколіннями. Однак це не так. Автор показує протиріччя мировоззрений, станів, зіштовхуючи "принсипи" Кірсанова з переконаннями Базарова. "- Прощайте, - проговорив він з раптовою силою, і ока його блиснули останнім блиском.

Прощайте... І досить! - промовив він і опустився на подушку. - Тепер... темрява Базарів заснув... Більше йому не призначено було прокинутися.

До вечора він упав у безпам'ятство, а наступного дня вмер". Смерть головного героя, така несподівана, випадкова, здається дивним завершенням дії, розгорнутого Тургенєвим на сторінках роману. Це послужило приводом до виникнення численних суперечок між критиками - опубліковані статті Писарєва, Страхова, Антоновича нерідко суперечать один одному в описі цього епізоду. Однак при більше глибокому розгляді сюжету виявляється, що такий поворот подій є не випадковим, а закономірним підсумком розвитку дії. Адже не зрячи Тургенєв називає Базарова "особою трагічним".

Тургенєв намагається показати головного героя максимально об'єктивно, розкрити його слабкі й сильні сторони. Погляди Базарова розкриваються в суперечках з Павлом Петровичем Кірсановим, дядьком його друга Аркадія. У цих суперечках мовлення, безумовно, іде про революцію, хоча Тургенєв прямо про це не говорить "Він - нігіліст", - говорить Аркадій про політичні погляди Базарова (у десятому розділі), визначаючи нігіліста як людини, що не визнає ніяких авторитетів і не приймаючого жодного принципу на віру. Але Тургенєв пише: "Якщо він називається нігілістом, то треба читати - революціонером". Переконання Базарова ще більше проясняються після наступної репліки: - Ви все руйнуєте, так адже потрібно ж і будувати! - Це вже не наша справа. Спершу треба місце розчиститися Тургенєв розуміє, що дні "батьків" уже полічені, що віджилі своє аристократи не зможуть відігравати провідну роль у майбутньому, що буде побудоване нове суспільство з іншими підвалинами, але він ще не знає, що це буде за нова сила. Саме тому так трагична доля Базарова, так зненацька він умирає. Інакше й бути не може - адже для молодого нігіліста немає ще місця в сьогоденні, не прийшло ще його час Базарів з'являється перед нами як матеріаліст, раціоналіст.

Тургенєв наділяє його самими крайніми поглядами, показуючи це навіть у його манерах поводження й зовнішньому вигляді (довгі волосся, що здавна вважалися ознакою вільнодумства, недбалий вид, мовлення, прохання "стягнути в кімнату чемоданчик так одежонку"). Однак автор показує Базарова не тільки як нігіліста, але і як дослідника, медика й експериментатора, що цікавиться в основному природничими науками. Він сприймає всі явища винятково з фізіологічної точки зору, бачить користь тільки в тім, що можна усвідомити за допомогою п'яти почуттів, все інше - лише слабість. Тому герой заперечує мистецтво, релігію, погляди простого народу, навіть науку взагалі як поняття Далі Тургенєв піддає переконання Базарова випробуванню любов'ю - саме з початком відносин з Одинцовій починається трагічний поворот у долі героя. Базарів випробовує нове почуття, досі йому невідомим, суперечним всім його поглядам, які вже стали частиною його самого, і тому зачіпає його за саме серце. І все-таки в нігіліста не вистачає сили волі, щоб протистояти цій слабості, і він зізнається в любові Одинцової. Базарів зустрічає відмова. Однак це не суть важливо. Важливо те, що із цієї мінути в душі Базарова починається криза, замішання.

Він бере під сумнів кожне своє переконання. Доказ цьому - суперечка Базарова з Аркадієм. Тут ми бачимо, як міняються погляди Базарова. Він замислюється про те, заради кого й заради чого він бореться: "...Я зненавидів цього останнього мужика, Пилипа або Сидора, для якого я повинен зі шкіри лізти і який мені навіть спасибі не скаже-та й на що мені спасибі?

" Тепер він говорить: "Я дотримуюся негативного напрямку - у силу відчуття. Мені приємно заперечувати, мій мозок так улаштований - і баста!" Епізод з Фенечкой - спроба довести ураженому самолюбству, що не усе ще загублено. Але це не так. Базарів уже не той титан, що не відмінюється ні перед якою сильною натурою Щиросердечна криза, трагічне протиріччя дозволяється несподіваною смертю Базарова. Він умирає, заразившись трупною отрутою, - зненацька, випадково. У цьому помітна якась іронія.

Перед смертю в Базарове відбувається зміна - він зм'якшується, відкривається для любові Смерть Базарова - логічне завершення трагічної дії. Трагізм нігіліста в тім, що він попадає не у свій час і не у своє середовище - тут він як у безповітряному просторі.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector