Чому самотній Базарів (по романі «Батьки й діти») Четвертий роман Тургенєва «Батьки й діти» був опублікований у лютому 1862 року. Дія роману відбувається влітку 1859 року, перед селянською реформою. У статті «Із приводу «Батьків і дітей» Тургенєв зізнався, що прототипом Базарова став молодий провінційний лікар Дмитрієв, що вмер незадовго до 1860 року. Риси героя Тургенєв міг спостерігати й у сусіда — провінційного лікаря В. И. Якушкина.
Базарів зображений у романі самотнім, що не має однодумців. Він «рано народився». Він говорить Аркадію про майбутнє поколінь: «Розумниці вони будуть уже тому, що вчасно вони народяться, не те що ми з тобою». Базарів є супротивником порожніх фраз. Він добре розуміє недоліки й небезпеки сучасного йому суспільства, «…
коли всі наші акціонерні товариства лопаються єдино тому, що виявляється недолік у чесних людях, коли сама воля, про яку клопоче уряд, навряд чи піде нам взапас…» Слова, що знову стали актуальними в нинішній нестійкий час Тургенєв критикує вустами Базарова дітей дворян. Він іде на рішучий розрив навіть із тими, хто співчуває його поглядам, але не має готовності до майбутньої боротьби. Характерна в цьому змісті сцена прощання з Аркадієм. Базарів говорить приятелеві: «…для нашої гіркої, терпкої, бобильной життя ти не створений. У тобі немає ні зухвалості, ні злості, а є молода сміливість так молодий запал; для нашої справи це не годиться.
Ваш брат дворянин далі шляхетної смиренності або шляхетного кипіння дійти не може, а це дрібниці». Тургенєв в «Батьках і дітях» критикує й попутників революціонерів — Ситникова й Кукшину. У статті «Базарів» Писарєв роз’яснив, що Ситників — безмозкий прогресист, а Кукшина — емансипована жінка. Базарів є представником демократичної молоді, різночинців. «Мій дід землю орав», — з гордістю зізнається Базарів. Він сам не мислить життя без праці. У романі немає вказівок на зв’язок Базарова з революційною інтелігенцією. А момент був саме перед падінням кріпосного права! Тургенєв не знав, як розпорядитися далі долею Базарова.
Тому в романі героя осягає випадкова смерть Герцен уважав, що, «уцелей Базарів від тифу, він, напевно, розвився б геть із базаровщини, принаймні в науку, що він любив і цінував». К. А. Тімірязєв захоплюється образом Базарова, відзначаючи в ньому «…майбутніх Боткіна, Сєченова…» На мій погляд, самітність Базарова зв’язане й з його заняттями наукою. Наукові дослідження захоплюють інтелект людини, особливо в його віці, віднімають весь його час, свідомість і підсвідомість, день і ніч. Честолюбство, творчий азарт, завзятість у роботі — все це було в Базарове з надлишком. А суспільне визнання його творчих успіхів могло швидко змінити додаток кипучої енергії остаточно убік саме наукової праці.
У той час не так уже багато було науковців. Секрети природи доводилося штурмувати індивідуально. Та й зараз метод «мозкового колективного штурму» — допоміжний інструмент у рішенні проблем Базарів — експериментатор. Кожної, хто хоч небагато пробував займатися науковими експериментами, знає, як важко це відбувається, яку масу непередбачених ускладнень доводиться усувати для одержання «чистого» результату. Не буде перебільшенням твердження, що вчений-експериментатор розуміє фізичне явище краще теоретика. Експериментальна робота в науці важка навіть просто фізично: потрібно зібрати установку, макет власними руками по власному проекті при поганому матеріальному постачанні. Базарів бореться за медицину на матеріалістичній базі Тургенєв, як глибокий художник, вірно відчув ці особливості творчості в науці й дав зрозуміти читачеві причини духовної самітності Базарова.