«Чужий приклад — це єдина школа людства; в іншу школу людин ніколи не ходив і ходити не буде» Багато хто з нас, познайомившись із творчістю Жуля Верна, починають створювати в думках свою небачену країну. У якій не буде неправді й підлості. Усе будуть дружити й поважати один одного. Спільно трудитися й відкривати всі нові й нові обрії у творчості й техніку. І самі мріючи стаємо винахідниками й творцями чогось нового незвіданого Звичайно, той мир, що нас оточує сьогодні, далеко не ідеальний. Але який величезний потік інформації він зберігає й передає нам: будь те звуки музики, якими великі композитори намагалися донести до людей свої переживання й емоції, або книги, що містять у собі думки світлих розумів людства.
Сьогодні всі частіше говорять, що інформація — це головне багатство нашого століття. І щоб досягти своїх цілей, людям з кожним роком потрібно знати усе більше й більше. Постійно звертатися до знань наших попередників Крім того, по-справжньому розумна людина завжди використовує свій розум для вдосконалювань самого себе, для того щоб допомагати іншим людям, приносити користь суспільству. Така людина завжди знає, на що направити свій розум, сили, енергію.
«Люди як ріки, — писав Л. Н. Толстой, — вода у всіх однакова й скрізь та сама, але кожна ріка буває те вузька, те швидка, те широка, те тиха, те чиста, те холодна, те мутна, те тепла. Так і люди. Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських і іноді проявляє одні, іноді інші й буває часто зовсім не схожий на себе, залишаючись усе тим часом одним і самим собою». Виразити свої думки намагалися багато видатних учених, поети, філософи, художники й музиканти.
За всіх часів вони прагнули пізнати себе, знайти своє місце в житті. Проходячи через випробування, вони залишили нам у спадщину свої утвори. Щоб їхньої думки дійшли до нас і сколихнули наші почуття, свідомість їм доводилося битися із собою й навколишнім їхнім суспільством, помилятися, починати й кидати, і знову починати й знову кидати, і вічно боротися. Найчастіше ми бачимо кінцевий продукт праці, користуємося ідеями й думками інших людей не замислюючись про те, скільки щиросердечних сил і часу на це витратив автор. Коли я слухаю Чайковського, я про усім забуваю, коштуючи на порозі величного духовного миру. Я не розумію, як можна було сімома нотами, сімома значками на нотному аркуші виразити все це багатство, космічну глибину й висоту душі, і думаю про одному: от у цій душі до кінця виявилося те, що дано було від Бога.
Але ж життя цієї людини було жагучий, у ній часто траплялися падіння, але ми не пам’ятаємо нічого — ми чуємо тільки музику Накопичені століттями знання ми з легкістю приймаємо й використовуємо іноді навіть не намагаємося привнести в них щось своє. По давньогрецькій легенді великі й всемогутні боги створили на землі п’ять століть. Перший — золотий. У часи золотого століття люди були зовсім щасливі, не знали ні хвороб, ні горячи.
Друге століття — срібний. Люди срібного століття були войовничими, жорстокими й гордими. Вони не приносили жертв богам, за що боги їх і знищили. Третє століття — бронзовий. Четвертий — кам’яний вік — вік героїв. Зараз на землі п’яте століття. Покинули людей Доброта й Справедливість. Багато хто навіть не замислюються об духовному розвиток.
Але ж людина повинен постійно розвиватися. Лев Толстої, уже після того як йому здійснилося вісімдесят років, шкодував про те, що життя так коротке, адже ще стільки всього незвіданих, повного загадок. Звичайно велика кількість інформації ми беремо із книг. Саме книги — це своєрідний місток між поколіннями, через який до нас приходить всі те краще, чого досягли наші попередники. Зараз молоде покоління вже не здивувати фантастичними історіями з життя людства. Але ж саме письменники-фантасти всього миру створили дивну країну, який немає на географічній карті, але вона позначена в душі кожної людини, що вміє мріяти. Це — країна ФАНТАСТИКА. Вона живе за своїми законами й порядкам.
Там виконуються всі бажання й збуваються всі мрії. Але країна Фантастика не настільки ірреальна. Згадаємо Жуля Верна: з області, підпорядкованої йому, у реальний мир перекочували підводні човни, а наші вчені затверджують, що літаючий космічний апарат, намальований письменником, дуже схожий на космічні кораблі «Сполучник» і «Аполлон». Відомо, що на своєму начерку першого літального апарата Леонардо да Вінчі написав пророчі слова: «Людина виростить собі крила». Хоча вже давно існують різні літальні апарати, хлопчиськи довідавшись про ідеї великого художника, хочуть стати продовжувачами цих ідей і починають із підручних засобів майструвати крила. І намагаються, представивши себе Икаром, злетіти в повітря й пролетіти хоча б кілька метрів. Ми живемо в дивний час. Атомні електростанції й атомоходи, космічні кораблі й синхрофазотрони, промінь лазера й надзвукові літаки, ЕОМ і роботи. Саме дивне, що людство розучилося дивуватися тому, що чи автомат на Місяці, або людина в космосі, обліт космічного корабля навколо Венери.
Але ж колись людини оточувала тільки природа й не було ніяких технічний пристосувань і приладів. Всі, чого людство домоглося в науці, техніку, і культурі, було досягнуто завдяки уяві й прагненню пізнати незвідане.