Твір по літературі: «Дайте мені гіркі роки недуги.. » Страшно мені від дзвінких криків Голосу лиха, Усе сильніше запах теплий Мертвої лободи. А. Ахматова Разюче чиста й відкрита поезія Ганни Андріївни Ахматовій відразу бере в полон, змушує задуматися про місце людини у світі, його призначенні на землі. Ганна Андріївна з юності зрозуміла свою велику місію й гідно несла хрест, що випав на її частку. Власні страждання й борошна вона зуміла перелити в прекрасну лірику, що підняла автора на «поетичний Олімп». На землю саван тяжкий покладений, Урочисто гудуть дзвона, И знову дух збентежений і потривожений Млосною нудьгою Царського Села. П’ять років пройшло.
Тут все мертво й немо. Начебто миру наступив кінець. Як назавжди вичерпана тема, У смертельному сні спочиває палац. По думці Лесі Українки (чудової поетеси), тільки пережиті страждання народжують щирого творця. Чого іншого, а горя випало на частку Ганни Андріївни предосить. Вона жила в судьбоносное й важке для Росії час, але не спробувала ухилитися від злої долі, не шукала для себе легкого шляху.
Мені голос був. Він кликав утешно, Він говорив: «Іди сюди, Залиш свій край глухої й грішний, Залиш Росію назавжди». Але равнодушно й спокійно Руками я замкнула слух. Щоб цим мовленням невартої Не опоганився скорботний дух.
Треба мати величезну мужність і тверду волю, щоб випити до кінця призначену гірку чашу долі. Ганна Андріївна прекрасно розуміла свою поетичну частку, ще в молодості догадалася, що за талант прийде многим поступитися. Муза пішла по дорозі, Осінньої, вузької, крутий, И були смагляві ноги Окроплені великою росою. Я довго її просила Зими із мною почекати, ‘» Але сказала: «Адже тут могила. Як ти можеш ще дихати?» З гордо піднятою головою йшла по життю Ахматова всупереч стражданням і борошнам, залишаючи за собою прекрасні вірші, що стали класикою, що відбили самі складні й суперечливі щиросердечні переживання й тяготи післяреволюційного й військового років. І, на щастя, дожила Ганна Андріївна до визнання й всесвітньої популярності. Але й слава не змінила Ахматову, із цього сложнейшего випробування вона вийшла із честю, залишаючись самої собою — більшим і яскравим поетом Росії, патріотом своєї країни.
Дай мені гіркі роки недуги, Задиханъе, безсоння, жар, Отими й дитини, і друга, И таємничий пісенний дарунок — Так молюся за твоєю літургією Після стількох томливих днів, Щоб хмара над темною Росією Стала хмарою в славі променів