Дикої й кабаниха. Основні риси самодурства

Дикої й кабаниха. Основні риси самодурства

Марфа Ігнатіївна Кабанова з'являється на сцені в п'ятому явищі, але колись ми чуємо оповідання Кулигина про права калиновцев, де в купецьких будинках, за високими заборами, за важкими замками ллються сльози, діються темні справи. «Жорстокі характери, пан, у нашім місті, жорстокі!» - говорить Кулигин Борисові

Дійсно, Кабаниха насамперед ханжа, що прикриває й виправдує всього своєї дії ідеалами патріархальної, церковної, домостроївської старовини, звичаї й порядки якої вона строго дотримує. Кабаниха вимагає, наприклад, щоб Катерина при розставанні із чоловіком обов'язково «вила», і щоб не обіймала його, а кланялася чоловікові вноги.

Нові порядки здаються їй безглуздими й навіть смішними. Кабаниха хоче змусити всіх жити по старинці й не терпить ні в кому з навколишні прояви «своєї волі», своєї ініціативи: « Молодість-Те що значить?… Що буде, як старші перемруть, як буде світло стояти, уже й не знаю». Як щира охоронниця старовини, Марфа Ігнатіївна марновірна, але в неї показне благочестя. Вона не пропускає жодного церковного богослужіння, обділяє грошима жебраків, приймає у своєму будинку мандрівниць, але її деспотизм у домашньому побуті ще важче, ніж деспотизм Дикого. Цей «жорстокий ругатель», «пронизливий мужик» ззовні дуже грізний. Його дружина щоранку зі слізьми благає навколишніх: «Панотця, не розсердите! Голубчики, не розсердите!». Але Савел Прокофьевич і сам не знає, у яке розташування він може прийти через мінуту. Однак Дикої покричить, насвариться, зопалу навіть поб'є, та й охолоне. А Кабаниха знущається зі своїх жертв систематично, день у день, мучачи їх холоднокровно, настирливо, підточуючи, «як іржа залізо». Своїм бездушшям вона доводить сім'ю до повного розвалу: Катерина гине, Варвара йде з будинку, а Тихін, у сутності добрий, хоча й безвладній людині, втрачає всяку здатність думати й жити самостійно. Сім'я, по вираженню Тихона, «нарізно расшиблась».

Кабаниха так само консервативна, як і Дикої. Якщо Дикої не може зрозуміти, що немає ніякого гріха в громовідводі, то Кабаниха не може примиритися з тим, що «для заради швидкості» люди видумали «вогненного змія» - паровоз. «А мене хоча ти золотом осип, так я не піду», - рішуче заявляє вона у відповідь на повідомлення Феклуши про «машину».

Невблаганний ворог усього нового, Кабаниха, втім, уже передчуває, що старовині приходить неминучий кінець, які наступають важкі для неї часи. «Нам би тільки не дожити до цьому», - говорить Феклуша боязко, указуючи, що «за гріхи» людей уже й дні робляться усе коротше й коротше. «Можжет, і доживемо», - з похмурим озлобленням заявляє Марфа Ігнатіївна

Кабаниха типова як представниця деспотичного укладу «темного царства». І в той же час вона не у всім схожа на Дикого. Це більше складна натура. Насамперед, вона розумніше Дикого. У той час як Савел Прокофьевич діє більше «нутром», як груба фізична й грошова сила, Кабаниха виступає як своєрідний теоретик старого укладу, фанатично захищаючи домостроевщину. На відміну від неприборканого, дикого у своїх витівках і не володіє собою Дикого вона сдержанна, ззовні безпристрасна й сувора

Це єдина людина в місті, з яким якось уважається Дикою. Він не сміє лаяти Кабаниху, тому що з перших же слів одержує відсіч і швидко здається:

Дикої: Ти ще що ту? Якого ще отут риса водного?

Кабанова: Ну, ти не сильне горло-те розпускай! Ти найди подешевше мене! А я тобі дорога! Ступай своєю дорогою, куди шия!...

Дикої: Постій кума, постій! Не гнівайся!...

Виявляється, «припинити» Дикого не так вуж важко: він упокорюється при найменшому опорі. Вся погано те, що опору він майже не зустрічає

Також мова Кабанихи богаче й складніше, ніж мова Дикого. У ньому теж прослизають іноді грубі вираження, але не вони характерні для її мовлення. Владність Марфи Ігнатіївни позначається не в лайках, а в наказовому тоні її мовлення: «У ноги, у ноги!». Помітне відбиття на її мовлення наклала та атмосфера «благочестя» і стародавньої обрядовости, що вона підтримує у своєму будинку. Мандрівниці й злиденні встановлюють постійний зв'язок Кабанихи з народним говором, тому в її мовленні зустрічаються й прислів'я, і образні повороти народного мовлення. Все це робить мову Марфи Ігнатіївни своєрідно колоритним, хоча й не зм'якшує загальний вид цієї владної, суворої, непохитної охоронниці підстав «темного царства».

Вище вже було сказаниний, що Кабаниха відрізняється від Дикого. Однак у них є загальні риси, які дозволяють говорити про їхнє самодурство. Деспотизм, неприборкана сваволя, неуцтво, брутальність, святенництво, бездушний захист віджиле своє сторіччя порядків і звичаїв - такі риси внутрішнього виду Кабанихи й Дикого, які характеризують цих персонажів як типових представників «темного царства».


Загрузка...