Дорога й шлях — це одна з головних тем «Мертвих душ» Гоголь давно мріяв написати добуток, в «якому б з’явилася вся Русь». Це повинне було бути грандіозний опис побуту й вдач Росії першої третини XIX століття. Таким добутком стала поема «Мертві душі», написана в 1842 . Задум Гоголя був грандіозний: подібно Данте, зобразити шлях Чичикова спочатку в «пеклі» — I тім, потім «у чистилище» — II тім і «у раї» — III тім. Але цей задум не був здійснений до кінця, до читача в повному обсязі дійшов тільки I тім, у якому Гоголь показує негативні сторони російського життя Найбільше широко на сторінках поеми представлені образи сучасних авторові поміщиків. Гоголь показує їх у порядку зростаючої моральної деградації. До галереї поміщиків, які є по суті «мертвими душами», примикають і губернські чиновники Крізь всю поему пронесений образ — символ — дорога. Дорога з’являється у своєму прямому, реальному значенні, це путівці по яких колесить бричка Чичикова. На мій погляд, бричка це ні що інше, як вся Русь, їй дістаються вибої, пил, бруд. Величезні простори Росії, тут не складно й заблудитися Подорожжю Чичикова «правлять» не тільки його кучері, але ще й випадок( наприклад поїздка до Коробочки) .
Якщо дотримуватися аналогії бричка — Русь, то виходить що російський шлях неможливий без випадкових поворотів долі. Гоголь дуже любив Росію й вірив у неї. За «мертвими душами» письменник бачив душі живі. Але шлях розвитку Росії не був ясний Гоголю.
Русь не дає йому відповіді на постійно повторюване питання: «Куди ж несешся ти?» Гоголь був переконаний у тім, що Росії мають бути великі історичні здійснення. Втіленням могутнього зльоту життєвої енергії, спрямованості в майбутнє є образ Русі, подібно птахові — трійці, що мчиться в неосяжну далечінь. «Чи не так і ти, Русь, що жвава й необгонимая трійка, несешся? Димом димиться під тобою дорога, гримлять мости, все відстає й залишається за. Зупиниться уражений божим чудом споглядальник: не чи блискавка це, скинута з неба? Що значить це навідне жах рух?
і що це за невідома сила укладена в цих… конях? ех, коні, коні, що за коні? Чи вихри сидять у ваших гривах? … Дивовижним дзенькотом заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірваний на шматки повітря; летить мимо все, що не є на землі, і дають їй дорогу інші народи й держави».
Ліричний відступ побудований на контрастах і зіставленнях: стрімко летять дороги, версти, кибитки, ліс — і вихром трійка, що летить; простий ярославський мужик — і великий майстер; «борода так рукавиці» — і незвичайне мистецтво ямщика. І композиція всього ліричного відступу побудована на порівнянні: крилата трійка — і Русь, що летить уперед, у майбутнє. Дорога й шлях це одна з головних тем поеми. «Пушкін знаходив, що сюжет «Мертвих душ» гарний тим, що дає повну волю з’їздити разом з героями всю Росію й вивести безліч найрізноманітніших характерів» — говорив Гоголь. Тому що це й життєвий шлях і творчий шлях автора Дорога це символ, по якому летить Русь серед інших міст і держав. Несповідимі шляхи її, дороги скривлені, глухі, вузькі, непрохідні заносять далеко від головного шляху, але однаково вона «мчиться вся натхненна Богом» на зустріч благополуччя й досконалості Шляхи в поемі це щось інше як відображення життєвого шляху Чичикова, і творчий шлях автора. У Чичикова цей шлях можна представити у вигляді замкнутого кола. Він увесь час прагнути до життя « як у людей» любляча дружина й діти, багатий маєток, дозвільне неробство, дуже нагадує життя Манилова.
От тільки засобу до досягнення мети, герой підібрав не важливі. Бути може він сам і не винуватий, імовірно, його зіпсувало оточення. Батько карав маленькому синишке, берегти копійку, іти на всі, щоб сподобатися начальству. Все життя Чичикова, зображена в поемі, зводитися до одному — бажанню розбагатіти У характері героя не все контролюється й виміряється приобретательским духом. Вчитуючись у записки про мертвих мужиків, він кожного з них представляє, кожного наділяє характером.
У всіх його аферах відчувається якийсь перебір. Бути може це від російської завзятості й бажання ризикнути Отже, необхідно чітко розмежовувати поняття дорога й шлях у цій поемі. Дорога це щось піднесене пронизане гоголівським патріотизмом, замилуванням зіллю Русі — народом. Дороги це ще й питання обудущем. Шлях це реальність, це те через що пройшов Чичиков, і те через що йому треба буде пройти.
Мені здається, що будь-який шлях нагадує криву з безліччю поворотів, і саме зі шляхів з’являється одна головна широка дорога.