Драма «Гроза», її створення й проблематика. Гроза Островський А. Н

Драма «Гроза», її створення й проблематика
В «Грозі» як у драматичному Твір основу сюжету представляє розвиток конфлікту. Драма складається з п'яти дій, кожне з яких зображує певний етап боротьби

1 дія - соціально-побутове тло конфлікту, неминучість (передчуття) конфлікту;

2 дія - непримиренність протиріч і гострота конфлікту Катерини з «темним царством»

3 дія - воля, знайдена Катериной, - крок до трагічної загибелі героїні;

4 дія - щиросердечне сум'яття Катерини - наслідок волі, знайденої нею;

5 дія - самогубство Катерини як виклик самодурству

Кожна дія розпадається на окремі сцени, тобто на такі відрізки тексту, у яких зображується розвиток конфлікту в якому-небудь одному ракурсі, бачиться очами якого або одного персонажа. Конфлікт в «Грозі» розвивається швидко й напружено, що досягається особливим розташуванням сцен: з кожною новою сценою, починаючи від зав'язки конфлікту, росте напруженість (драматичне розжарення) боротьби

Д.1, явл. 1-4: «хазяї життя» - Дикої й Кабаниха - у суспільній думці міста. Дикої й Кабаниха представлені очами Кулигина. Перша сцена дає ясне подання про час і місце дії, про характер діючих осіб і життєвої позиції, що кожний з них займає

Дикого ще немає на сцені, але ми вже одержуємо про цього героя ясне подання по тому, що про нього говорять Кудряш, Шапкин, Кулигин. Потім з'являється Дикої, він грубо лає Бориса Григоровича, лає просто так, нізащо, тільки тому, що той попався йому на очі. З того, що говорять про Дикий, і з його реплік, звернених до Бориса Григоровичу, ми містимо, що Дикої - грубка, жорстока, деспотична людина, самодур і що Борис Григорович перебуває в економічній залежності від його

Поява Дикого означає зав'язку соціального конфлікту: в економічній залежності від нього перебувають дуже багато з людей. Яку роль зіграє цей соціальний конфлікт ще неясно в особистій драмі героїв, поки ще неясно.

Д.1, явл. 5-9: сімейні відносини Кабанових. З першої появи Кабанихи нам ясний її характер. Нас лякають її подання про відносини між родителями й дітьми. Вона тиранить своїх дітей щогодини, вимагає, щоб вони боялися її, підкорялися їй у всім беззаперечно, щоб без її дозволу кроку не насмілювалися ступити. Вона дорікає сина, називає його дурнем тільки за те, що Тихін, як їй здається, дружину любить більше матері, за те, що він не розуміє, чому дружина повинна боятися чоловіка. Ми ще не знаємо, як буде розвиватися особиста драма героїв, але ясно бачимо, що зіткнення неминуче, раз Катерина виявилася поруч із такою натурою, як Кабаниха.

Катерина в цій дії здається пасивною. Але її мовчання насторожує, у нас виникає передчуття нещастя. Перше подання про Катерине ми одержуємо раніше, ніж вона з'являється на сцені: Борис Григорович зізнається Кулигину в любові до Катерине. Далі ми бачимо Катерину поруч із Кабанихой, Тихоном і Варварою: її мовчазна реакція на «урок» Кабанихи дітям говорить про повну психологічну несумісність її зі свекрухою й чоловіком. Ясно, що вона не може любити чоловіка: у її мовчанні під час наставлянь Кабанихи Тихонові ми разом з не переживаємо досаду за Тихона й жалість до нього. Ми почуваємо: бути нещастю, якщо Катерина відповість на любов Бориса Григоровича

Але вже в цій сцені Катерина на пряме звертання до неї Кабанихи відповіла реплікою, у якій утримується «зародок протесту»: «Ти про мене, маменька, хоча це говориш.....». Бачачи затурканість Тихона, його повну залежність від матері, його невміння постояти за себе (де вуж йому постояти за дружину!), ми розуміємо, що в боротьбі з Кабанихой Катерина буде одна

Д.3, явл.1: морально-побутова атмосфера будинку Кабанових як поштовх до виникнення конфлікту. Наставляння-Накази, лампадки перед іконами, оповідання мандрівниць, які по немочі своєї далеко не ходили, але багато чого чули... Вузькість, обмеженість поглядів на мир, неуцтво, відсталість...От та атмосфера, у яку потрапила Катерина з батьківського привілля

Д.2, явл. 2: щиросердечне сум'яття Катерини, що зізналося Варварі в любові до Бориса. Зі сцени пояснення Катерини й Варвари нам стає ясно, що Катерина в будинку Кабанових самотня ( тому-те вона так зраділому співчуттю до неї Варвари) і що в боротьбі проти Кабанихи вона неспроможна. Щоб устояти в боротьбі з Кабанихой, треба боротися з нею її ж засобами, а в Катерини - тільки гаряче серце

Поки драматургом даної тільки умови для зіткнення, а прямого приводу до нього ні, тобто ми не бачимо поки події, що загострило б відносини між героями й далася б новий напрямок плину життя в будинку Кабанових.

Д.2, явл.3-7: від'їзд Тихона. Центральним моментом цієї сцени є прощання Катерини із чоловіком перед його від'їздом. Тихін відмовляється взяти Катерину із собою, обрушує на неї, що жадає любові й співчуття, всі свої образи й невдоволення життям. Це норма його відносини кжене.

Коли Катерина на докір Кабанихи, що вона не виє після від'їзду чоловіка, заявляє: «Ні до чого! Та й не вмію. Що народ-те смішити!»,- ми сприймаємо це як початок протесту

Д.2, явл. 8-10: щиросердечне сум'яття Катерини після від'їзду чоловіка. Від'їзд Тихона й сцена із ключем - зав'язка конфлікту. Суть конфлікту в тім, що напруга щиросердечних сил Катерини, приреченої в будинку Кабанових на повну самітність, на принизливе положення людини, достоїнство якого грубо зневажається, досягло межі. Скінчилося її терпенье, вона жити так не може: «Будь що буде, а я Бориса побачу! Ах, каби ніч скоріше!…» Чому прагнення Катерини бути людиною, залишитися самим собою знайшло вираження в любовному пориві, зрозуміти неважко. Згадаємо, як вона самої собі боїться зізнатися в любові до Бориса, як вона хоче любити чоловіка, як шукає в Тихоні підтримки в боротьбі з почуттям, що охопило неї. Любити або не любити - це єдине, у чому жінка, замкнута в колі сімейних, домашніх обов'язків, могла виявити свою волю. Інших форм прояву незалежності в жінки з міщансько-купецького середовища не було

Д.3, явл. 1-4: Дикої й Кабаниха очами Кулигина. Центральне місце - монолог Кулигина «От який, пан, у нас містечко!», що як би підсумовує діалог Кабанихи з Диким, де в самохарактеристиці Дикого із граничною глибиною розкривається його самодурство, сваволя. Сцена ця являє собою побутовий^-побутове-соціально-побутове тло, на якому відбувається побачення Катерини й Бориса

Д.3, явл. 1-5: любовне побачення Катерини й Бориса. Сцена дана в сприйнятті Кудряша, що попереджає Бориса про можливість нещастя

Д.4, явл. 1-2: Дикої й Кабаниха в суспільній думці міста. Сцена поглиблює наше подання про «хазяїв життя» як про людей неосвічених, не знаючої границі в самодурстві й сваволі

Д.4, явл. 3: щиросердечне сум'яття Катерини після приїзду чоловіка. Сцена дана очами Варвари. Варвара налякана, не знає, що робити Скатериной.

Д.4, явл. 4 і 5: щиросердечне сум'яття Катерини; власна оцінка Катериной свого вчинку як «злочину» - причина, що спонукувала неї до визнання. У ті дні, коли Тихін був у від'їзді, Катерина жила без оглядки, не боячись ніякого суду: ні Божого, ні людського. Із приїздом Тихона ззовні нічого не змінилося в її положенні: на замок її не замкнули, як вона боялася, можливість побачити з Борисом залишилася. Але вона тепер не шукає цих зустрічей, боїться їх. Катерина переживає «сильне сум'яття», оцінивши свій учинок як «злочин».

Гроза, пророцтво божевільної барині, картина страшного суду, що вона бачить на стінах галереї, - все це доводить її до неосудності. І в такому стані вона всенародно зізнається чоловікові у своєму «гріху». Катерина не кається в тім, що вона зробила, а тільки хоче визнанням надолужити свою провину.

Д.1, явл.1: «злочин» Катерини в розумінні Тихона. Ця сцена повертає нас до пояснення Катерини з Тихоном перед його від'їздом і ще раз переконує в тім, що Тихін не має права ні на любов, ні на повагу

Д.5, явл. 2-4: щиросердечне сум'яття Катерини після визнання. Центральне місце - монолог Катерини. Для неї залишитися жити - значить дозволити розтоптати себе, значить перестати бути людиною

У сцені прощання з Борисом Катерина з'являється як би проясненою й умиротвореною. Це останній ступінь розпачу, коли вже й зліз ні, усі виплакані

Борис виїхав. Усе кінчено. Не смерть бажана, а життя нестерпна. Для неї жити - це значить бути самої собою. Не бути самої собою - це значить для неї не жити

Д.5, явл. 5-7: самогубство Катерини як виклик самодурній силі. Центральне місце - явище 7.


Загрузка...