Думка народна в романі Л. Толстого «Війна й мир» Війна й мир Толстої Л. Н

Думка народна в романі Л. Толстого «Війна й мир» Роман "Війна й мир" був задуманий як роман про декабриста, що вертається після амністії в 1856 році. Але чим більше Толстой працював з архівними матеріалами, тим більше він розумів, що, не розповівши про саме повстання й, глибше, про війну 1812 року, не можна написати цього роман Так, задум роману поступово трансформувався, і Толстой створив грандіозну епопею. Це оповідання про подвиг народу, про перемогу його духу у війні 1812 року Пізніше, говорячи про свій добуток, Толстой писав, що головна думка роману - "думка народна". Вона полягає не тільки й не стільки в зображенні самого народу, його побуту, життя, а в тім, що кожний позитивний герой роману зрештою зв'язує свою долю з долею націй Тут їсти зміст згадати історичну концепцію письменника На сторінках роману, і особливо в другій частині епілогу, Толстой говорить про те, що дотепер вся історія писалася як історія окремих особистостей, як правило, тиранів, монархів, і ніхто дотепер не замислювався над тим, що є рушійною силою історії. По думці Толстого - це так званий ройовий початок, дух і воля не однієї людини, а нації в цілому. І наскільки сильний дух і воля народу, настільки ймовірні ті або інші історичні події. Так, перемогу у Вітчизняній війні Толстої пояснює тим, що зштовхнулися дві волі: воля французьких солдатів і воля всього російського народу. Ця війна була справедливої для росіян, вони воювали за свою Батьківщину, тому їхній дух і воля до перемоги виявилися сильніше духу й волі французів, тому перемога Росії над Францією була визначена Війна 1812 року стала рубежем, випробуванням для всіх позитивних героїв у романі: для князя Андрія, що почуває незвичайний підйом перед Бородінським боєм, віру в перемогу; для Пьера Безухова, всієї думки якого спрямовані на те, щоб допомогти вигнанню загарбників, - він навіть розробляє план убивства Наполеона; для Наташи, що віддала підводи пораненим, тому що не віддати їх було не можна, не віддати було "соромно й паскудно"; для Пети Ростова, що приймає участь у воєнних діях партизанського загону й погибающего в сутичці з ворогом; для Денисова, Долохова, навіть для Анатоля Курагина. Всі ці люди, відкинувши все особисте, стають єдиним цілим, беруть участь у формуванні волі кпобеде.

Ця воля до перемоги особливо яскраво проявляється в масових сценах: у сцені здачі Смоленська (згадаємо купця Ферапонтова, що, піддавши шись якійсь невідомій, внутрішній силі, велить все своє добро роздати солдатам, а що не можна винести - підпалити) у сцені підготовки до Бородінського бою (солдати надягли білі сорочки, як би готуючись до останньої сутички) у сцені бою партизан сфранцузами. Взагалі, тема партизанської війни займає особливе місце вромане. Товстої підкреслює, що війна 1812 року, дійсно, була народної, тому що сам народ піднявся на боротьбу із загарбниками. Діяли вже загони старостихи Василиси Кожиній, Дениса Давидова, створюють свої загони й герої роману - Денисов і Долохов. Жорстоку, не на життя, а на смерть війну Толстой називає "дрюк народної війни": "Дрюк народної війни піднявся з усією своєю грізною й величною силою й, не запитуючи нічиїх смаків і правил, з дурною простотою, але з доцільністю, не розбираючи нічого, піднімалася, опускалася й гвоздила французів доти, поки не загинула вся навала".

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector