«Думка сімейна» у романі

Л. Н. Толстой. "Війна й мир" "Думка сімейна" у романі Лев Миколайович Толстой уважав, що, працюючи над добутком, треба любити в ньому "головну думку", зводити до неї всі інші ідеї. Софія Андріївна Толста записала в щоденнику його слова про те, що, створюючи "Війну й мир", він "любив думку народну", а в "Ганні Карениной" - "думка сімейну". Дійсно, "думка народна" - фундаментальна ідея "Війни й миру" як історико-філософського добутку

Але сам підхід Толстого до історії-мистецтву, що припускає збагнення законів історії через скрупульозне вивчення всього ходу людського життя, включає напружений інтерес до сім'ї, тому "Війну й мир" можна розглядати і як сімейну хроніку. І новаторство Толстого виявилося не тільки в його поглядах на мистецтво, науку й філософію, але й у його відношенні до всього, пов'язаному з темою сім'ї, побуту.Романи "натуральної школи" будувалися так, що увага авторів і читачів зосереджувалася на соціально-філософських проблемах. Герої реалізовували себе в духовній сфері, у суспільному служінні й із глибоким презирством ставилися до побуту. "Проза натуральної школи взагалі створила іронічні картини чи ледве не всіх прийнятих форм суспільного й домашнього побуту... Побутова, господарська, практично-щоденна сторона життя отут виглядає всюди не як природний елемент процесу людського існування: вона виникає перед героями як погроза, як початок, ворожий всьому кращому в їхній особистості", - пише А. Жук

Толстого обурювала ця зарозуміла іронія над основами людського буття. У сім'ї, у сімейному житті він бачив одну з головних сфер самореалізації людини, що вимагає й таланта, і душі, і творчих осяянь. Сім'я для нього - мікрокосм людської спільності, початок і основа соціуму. І найважливішою характеристикою героїв "Війни й миру" стає їх сімейне життя

Три сімейства, три будинки, три "породи" людей становлять основу "думки сімейної" роману: Ростови, Болконские й Курагини. Мир Курагиних - мир світської черні, перекручених взаємин з навколишніми й із близькими. Їхня сім'я відкрито й активно протипоставлена автором миру Болконских і Ростових. Але й сім'ї улюблених його героїв аж ніяк не дублюють один одного, теж багато в чому один одному протистоять: невипадково далекі князеві Андрію старші Ростови, неприємний Микола; невипадково Микола Андрійович Болконский не прийме Наташу, буде так противитися одруженню сина

Будинку Ростових і Болконских розрізняються насамперед внутрішньою атмосферою. У сім'ї Ростових відкрито радуються й відкрито плачуть, відкрито закохуються й усе разом переживають любовні драми кожного

Їхнє хлібосольство славиться по всій Москві, вони готові прийняти й обласкати кожного: у сім'ї, крім чотирьох рідних дітей, виховується Соня. Усе інакше в садибі в Лисих Горах. Там панує дух замкнутості, спартанської стриманості; там не прийняте напропалую откровенничать: лише в рішучі мінути життя скупо й обережно вимовляють Болконские слова любові, відкривають душу. Але справа не тільки в різниці стилю життя. Ці сім'ї живуть у різних системах моральних цінностей. І, виходячи в мир, кожний герой несе в собі не тільки звичний сімейний уклад, але й прийняту в його будинку мораль, виховане родителями відношення до себе й кмиру.

Гостинний і щедрий будинок Ростових не може не зачарувати читача. Товстої з розчуленням описує графа й графиню: ці літні, що прожили разом життя люди ніжно, тремтливо люблять один одного; у них чудесні діти; у їхньому будинку затишно своїм і чужим... І ми готові пропустити мимо вух трохи диссонансних нот у цій сімейній гармонії: холодність всіх Вери, що нехтує; жагуче бажання Соні принести себе в жертву благодійникам і її страх, що графиня стане проти її шлюбу з Миколою. Однак далі, стежачи за долями героїв, нам всі частіше прийде оглядатися на той перший вечір у будинку Ростових і замислюватися над кинутими автором як би мимохіть натяками. Усе неприємніше зустрічатися на сторінках роману з Вірою. Усе наполегливіше прагнення Соні жертвувати собою, щоб показати, як вона вдячна сімейству, що притулив її,

И дивує Микола: щирий, добрий малий, хоробрий, чесний і чутливий - але нецікавий, катастрофічно безбарвний! Він зовсім не вміє думати, боїться міркувати: це із трагічною ясністю виявиться у випадку з Денисовим, коли вірнопідданський захват геть-чисто заслонить від Миколи Ростова думки про зламану долю несправедливо засудженого друга.І в тім, як не міркуючи, корячись лише фізичному потягу, кинеться до Анатоля Наташа - теж виявиться це ростовське прагнення "жити почуттями", це звільнення себе від обов'язку думати й відповідати за свої вчинки.Для того щоб зрозуміти відношення Толстого до сім'ї, до її ролі в житті кожної людини й усього людства, необхідно звернути особливе увазі на жіночі образи роману

Якщо чоловік в основному реалізує себе в суспільному служінні, у сфері соціальної, то мир жінки, на думку Толстого, - сім'я. Саме жінка створює цей мікрокосм людства, і вона відповідає за нього перед людьми й перед Богом. Вона ростить дітей, вона все життя творить той Будинок, що стає її головним миром, надійним і спокійним тилом для чоловіка й джерелом усього для молодшого покоління. Вона затверджує домінуючу в будинку систему моральних цінностей, вона пряде нитки, що з'єднують всіх членів її сімейства.Нелюбимі героїні Толстого Будинку створити не можуть

елен і Ганна Павлівна Шерер, що символізують для автора не тільки бездуховність і бездушшя світла, але й абсолютну втрату жіночого початку, підміненого культом фізичної краси, розташовані на "негативному полюсі" роману. Їм протистоять Наташа й князівна Марья. Але мир роману не одноколірний, і наскільки прямолінійний Толстой в історико-філософських міркуваннях, настільки потай, підспудно проводить він найважливіші свої думки про роль сім'ї, про вище призначення жінки. Тут автор нічого не декларує відкрито: він розраховує на вдумливого, мислячого читача. Товстої впевнений: призначення жінки - бути вірною, люблячою дружиною й матір'ю, беззавітно відданій своїй сім'ї. Але й тут для автора є найважливіший, ключовий момент: її любов і відданість не мають права переступати деякі межі!

Які ж ці границі? Щоб зрозуміти їх, повернемося до сім'ї Ростових.Звідки в добром, що любить сімействі могла узятися бездушна Віра?! Сам граф Ілля Андрійович намагається пояснити цей феномен досить простодушно й настільки ж малопереконливо: "Графинюшка мудрувала з Вірою". Навряд чи любляча мати могла так вуж намудрить із дочкою, щоб з її виросла зменшена копія елен!

У чому ж справа? Імовірно, справа в самої "графинюшке".

, які проводяться на нашім сайті. Можливо й ви захочете прийняти в них участь!

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector