«Двійники» раскольникова, їхня роль у романі

Твір по літературі: «Двійники» раскольникова, їхня роль у романі Роман «Злочин і покарання» був написаний у часи бур і потрясінь післяреформеного часу, коли в суспільстві в найбільш яскравій формі виявилися всі протиріччя й контрасти. Усюди цинічно проголошувалася мораль грабежу й збагачення як принцип «нової» моральності. Однак Достоєвський зберіг віру в людяність, у перемогу вікових принципів моральності. Переломний характер своєї епохи письменник яскраво відбив через найтонший аналіз психічного складу особистості, глибоко проникнувши в протиріччя думки, свідомості, всього духовного життя сучасного йому людини У центрі роману - Родіон Розкольників і його теорія про вседозволеність вибраних. І всі події й персонажі покликані відбити пагубну сутність цієї теорії, відродити зерно людяності в душі героя.

Головною метою свого добутку Ф. М. Достоєвський ставив саме демонстрацію й доказ неспроможності, хибності теорії Раскольникова. Автор прагнув привести свого героя до усвідомлення власної омани. Цієї мети служить і вся система образів добутку. Кожна особа, розмова, зустріч тут відіграють важливу роль у щиросердечній еволюції героя. Дуже важливе значення в цьому змісті здобувають образи двійників Раскольникова - Свидригайлова й Лужина. Свидригайлов, що має багатий життєвий досвід, догадується про зміст злочину Родіона й про причини, що штовхнули його на вбивство. Але «високі спонукання» героя далекі йому, він відкрито сміється над ними.

Розпусник і цинік, він і без усяких теорій постійно переступає всі людські закони, норми, звичаї. І, на відміну від Раскольникова, зовсім не мучається каяттями совісті. Однак при всій своїй розбещеності, ми бачимо, що він перебуває в стані якоїсь щиросердечної нестійкості й тривоги, від Свидригайлова віє розгубленістю, спустошеністю й безперспективністю. Видимо, він сам усвідомлює свою приреченість, що й приводить його ксамоубийству.

Зштовхнувшись зі Свидригайловим, Розкольників жахається, тому що бачить у ньому реальне здійснення власних ідей Він хоче краще зрозуміти цю людину, тому що це може допомогти йому розібратися в самому собі, знайти розходження, побачити джерела його страждань і сумнівів Але якщо до Свидригайлову Розкольників почуває якусь дивну тягу, те його відношення до Лужину зовсім інше. Цей ділок, чиї життєві принципи засновані лише на егоїстичному розрахунку, викликає в Раскольникова бридливість і презирство. Ще з листа матері він безпомилково вгадує підлу натуру Лужина. Однак при всім цьому, під час зустрічі з ним, Родіон, до власного жаху, зауважує очевидну подібність.

Між ними, без сумніву, існує щось загальне, якісь точки дотику. Це загальне полягає в поглядах, у сповіданні деяких принципів «новітньої економічної науки». Розкольників бачить відбиття власних думок у твердженні Лужина, що необхідно відкинути який би те не було моральний борг особистості перед іншими людьми. «...Здобуваючи єдино й винятково собі, я саме тим здобуваю як би й усім...», - говорить Лужин, - і це буде, у його розумінні, гарантією «загального успіху...» Родіон розуміє, що ці слова ні що інше, як знижений, споганений варіант його власної теорії. Усвідомивши це, герой починає випробовувати до самого себе така ж відраза, яке випробовує до цього низького ділка Таким чином, зштовхнувшись із цими двома персонажами, напрям думок яких, як у кривому дзеркалі, відбиває його власні думки й ідеї, герой переконується, до яких жахливих наслідків на практиці може привести його теорія про право «вибраних» на «уседозволеність», які дії можуть бути виправдані цією теорією про розподіл усього людства на два розряди. Проповідь розумного «розрахунку вигід», представлена в романі на руку Лужину й Свидригайлову, вона виправдує буржуазне свавілля, «сваволя індивідуальної розумової здатності кожного, незалежно від рівня його інтелектуальної, емоційної й моральної культури».

Такі як Лужин і Свидригайлов легко опошляють і пристосовують до своїх дрібних егоїстичних інтересів цю етичну теорію. А це і є першою ознакою її недосконалості, нежиттєздатності. Тепер герой Достоєвського бачить, що реально, а не фантастично стати «владарем» - виходить, іти по дорозі таких як Лужин і Свидригайлов: від одного злочину до іншого. І єдиний вихід і можливість уникнути повного морального падіння полягає для Родіона в тім, щоб знайти мужність, перебороти себе. Прийти до розуміння цього, допомогти героєві прийняти вірне рішення й згорнути зі згубного шляху й покликані образи його «двійників».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector