Дворянство в п’єсі А. Чехова «Вишневий сад»
Основними темами п’єси «Вишневий сад», написаної в 1904 році, є: загибель дворянського гнізда, перемога заповзятливого купця-промисловця над відживаюче своє сторіччя Раневской і Гаевим і тема майбутнього Росії, пов’язана з образами Пети Трофимова й Ані
Прощання нової, молодої Росії з минулим, що відживає, спрямованість до завтрашнього дня Росії — у цьому полягає зміст «Вишневого саду».
Росія минулого, що відживає в п’єсі представлена в образах Раневской і Гаева. Обом героям вишневий сад доріг як спогад про дитинство, молодість, благополуччя, легкого й витонченого життя. Вони плачуть про втрату саду, але саме вони й втратили його, віддалили під сокиру, і зараз вони просто незначні й смішні. Раневская — у минулому багата дворянка, що мала дачу навіть на півдні Франції в Ментоне, власниця маєтку, «прекрасніше якого немає нічого на миру». Але своїм нерозумінням життя, своєю непристосованістю до неї, своєю безвільністю й легкодумством господарка довела садибу до повного руйнування, до того, що повинен бути продаж маєтку з торгів!
Лопахин, заповзятливий купець-промисловець, пропонує власникам спосіб порятунку садиби. Він говорить, що потрібно лише розбити вишневий сад поддачи. Але хоча Раневская проливає потоки сліз про втрату свого саду, хоча вона жити без нього не може, вона все-таки відмовляється від речення Лопахина. Продаж або здача ділянок саду в оренду здаються їй неприпустимими й образливими. Але проходять торги, і Лопахин сам купує маєток. Втім, на ділі ніякої драми для колишньої господарки вишневого саду й не виявилося. Раневская вертається в Париж до своїй безглуздого «любові», до якої вона й без того повернула б, незважаючи на всі її слова про те, що вона не може жити без батьківщини. Часом здається, що героїня взагалі не здатна на серйозні переживання, вона легко може переходити від стану заклопотаності, занепокоєння до веселого пожвавлення. Так відбулося й цього разу. Раневская швидко заспокоїлася й навіть заявила всім: «Нерви мої краще, це правда».
А який її брат, Леонід Андрійович Гаїв? Така ж порожня, нікчемна людина, жалюгідний аристократ, просадивший свій стан. І Раневская, і Гаїв «нічого не бачать навколо себе, нічого не розуміють. Вони — паразити, позбавлені сили знову присмоктатися до цього життя».
Неможливість дворянської ліберальної інтелігенції в минулому визначила панування в сьогоденні людей типу Лопахина. Але насправді Чехов зв’язує майбутнє процвітання з молодим поколінням (Петя Трофимов і Аня), саме їм повинні бути будувати нову Росію, саджати нові вишневі сади
«Вишневий сад» — великий утвір Чехова-Драматурга, що продовжив традиції російських письменників. Ще Гоголь і Грибоєдов хотіли поставити комедію в один ряд із драмою й трагедією, засуджували зневажливе відношення до неї як до «низького» жанру. Випливаючи їхнім традиціям, Чехов підняв жанр комедії на недосяжну висоту.