Епопеї Г. Горького «Життя клима самгина»

Епопеї Г. Горького "Життя клима самгина".

Образ Клима Івановича Самгина має величезне, ще не в повному ступені оцінене, національне й світове значення. Це найбільш складний, ємний і психологічно тонкий образ у всій творчості Горького. У романі немає ні однієї сюжетної лінії, що не була б безпосередньо зв'язана із Сам-Гиним. Яка би ситуація не зображувалася в романі, автора цікавить звертання Самгина в даній ситуації, його точка зору, його переживання. Клим Самгин є представником російської буржуазної інтелігенції кінця XIX - початку XX сторіччя. Всі відтінки її психології, усього її коливання, блукання й таємні прагнення відбиті в нього образі

Зовнішність Самгина відзначена ординарністю. "А особа у вас звичайне", - сказала йому Тося. Коли він народився, батьки довго думали, що йому дати ім'я. Батько назвав його Климом, говорячи: "Простонародне ім'я, ні до чого не зобов'язує..." Претензія на героїчну долю в нашого героя провалюється відразу ж. З дитячого років Клим вирішив "видумати" себе, "інакше ніхто з дорослих не буде мене зауважувати". Він також був стривожений своєю оригінальністю

Репетитор Самгина Томилин учив його: "Людина вільний тільки тоді, коли самотній..." Самгин уважає, що на самоті є щось героїчне. Він - герой помилкових претензій. Не випадково образ Самгина оточений роєм мотивів порожнечі, примарності, нереальності. Не випадково Г. Горького неодноразово повторює фразу: "Так або був хлопчик-те?"

Самгин із числа людей, які " шукали-шукали волі духу й, от, нібито знайшли, а волею-те виявилася безцільність, гордовита порожнеча якась..."

Важко назвати інший добуток, у якому були б дані різні образи спустошеності, як це зробив Горького у своєму романі. І Самгин встає перед читачем як який-небудь символ порожнечі

Самгин не гарний і не виродливий. У його зовнішності немає нічого яскравого. Дрібні, невиразні риси особи. Клим Самгин вічно перебуває на грані між порядністю й аморализмом. Він завжди коливається й ніколи не може рушити в ту або іншу сторону. Він тяжіє до зрадництва, але сам

собі в цьому нізащо не зізнається. Життя Клима Івановича Самгина розкрита Горьким як життя людини, що постійно перебуває в процесі досить напружених, болісних пошуків, але не здатного що-небудь знайти, до кінця самовизначитися. Над чим би Самгин не думав, свідомість його завжди було на роздоріжжя, на перехресті людей і плинів

Він завжди побоювався чіткої постановки питань, твердих рішень, намагаючись "ставити свою думку між та й ні". Цю нестійкість прищеплювала Сам-Гину вся обстановка, у якій він виховувався

Клим Самгин зараховував себе до "кращих людей країни", але всерйоз не замислювався над питанняням, що позицію повинні займати ці люди до мороку, що панує. Свій щиросердечний стан Клим ще замолоду оцінив як "смуту". Зрілість не подарувала йому тиші і ясності. Особливо важким виявилося розібратися у власній особистості. Нерідко він ловив себе на тім, що "спостерігає за собою, як за людиною, мало знайомим йому й небезпечним для нього". Невдоволення собою іноді перетворюється в почуття ворожнечі ксебе.

Самгин був неспроможний вибратися з життєвої плутанини. Вона росла й затягувала його. Постійно боячись втратити свою індивідуальність, Клим не зауважував, які він усе більше втрачає неї. Він досить часто боїться залишитися наодинці зі своїми думками

Досягши сорока років, він говорить: "Я ще не пізнав себе". Фраза ця вирвалася в нього "зненацька", а несподівані, мимовільні висловлення Самгина були самими щирими. "По суті, я бездарний", - зізнається Самгин у гірку мінуту самопізнання, наодинці із самим собою

Самгин бездарний у любові, у людських відносинах, у житті. У нього немає ні друзів, ні близьких

У суперечливій подвійності - весь Самгин. Носій інтелекту, він тяготиться ним; представник інтелігенції, він заперечує її. Цей мотив самозаперечення в остаточному підсумку приводить до самознищення, порожнечі, варварству

Наприкінці роману Самгин перебуває в стані цілковитої розгубленості. Самотній і спустошений, він ставить все те ж фатальне питання, що не давав йому спокою замолоду: "Що повинен робити я й що можу я зробити?"

Підбиваючи підсумок життя свого героя, Горького пише: "Клим Іванович Самгин бачив багато, багато чув і перебував самим собою як би зважений у повітрі над широким ходом подій. Факти проходили перед ним і крізь нього, зачіпали, кривдили, іноді - лякали. Але все проходило, а він непоколебимо залишався глядачем життя".

Головна >> Всі добутки >> Горького М. >> Різне


Загрузка...