Федір Никитич Романов — патріарх Філарет
Федір Никитич Романов ( 1553-1633) , у чернецтві Філарет, росіянин політичний діяч, патріарх (1619) , батько першого царя з династії Романових — Михайла Федоровича
В 1586 р. Федір Никитич згадується, як боярин і намісник нижегородський, в 1590 р. бере участь як двірський воєвода в поході на Швецію, після 1593-1594 гг. — намісник псковський і керівник переговорів з послом імператора Рудольфа Варгачем. В 1596 р. воєвода правої руки
Після смерті його двоюрідного брата пануючи Федора Иоанновича вважався найближчим законним претендентом на престол. Він підписався під виборчою грамотою Бориса Годунова, але це не врятувало його й інших Романових від підозрілого відношення нового царя. В 1601 р., користуючись помилковим доносом, Борис Годунов наказав заарештувати всіх братів Романових, а Федір Никитич був пострижений у ченці з ім’ям Філарета й засланий в Антониев Сийский монастир. Дружина його, пострижена під ім’ям Марфи, заслана в Заонежские цвинтарі, а малолітній син Михайло й дочка заточені в Белоозере з тіткою Анастасьей Никитичной. «Двоюрідним братом» Лжедмитрием I Філарет був зведений у сан Ростовського митрополита. У травні 1606 р. брав участь у скиненні самозванця. По воцарінні Василя Шуйского Філарет був спрямований в Углич для відкриття мощів царевича Дмитра
11 травня 1608 р. він був захоплений тушинцами при узятті Ростова й спрямований у Тушинский табір, де також «двоюрідним братом» Лжедмитрием II «наречений» патріархом, але займав вичікувальну позицію. У травні 1610 р. повернувся в Москву й взяв участь у скиненні Василя Шуйского в липні цього ж року
Філарет був прихильником обрання на російський престол сина польського короля Сигізмунда III — Владислава й ув’язненого 17 серпня 1610 р. договору з польським гетьманом Жолкевским по цьому питанню. У вересні 1610 р. очолив «велике посольство» під обложений Смоленськ, що повинне було остаточно закріпити статті серпневого договору. Однак у ході переговорів Філарет зрозумів, що Сигізмунд III хоче сам стать московським царем і відмовився змінювати умови договору. Сигізмунд заарештував Філарета із частиною посольства, що підтримувала його, і відправив у квітні 1611 р. Впольшу.
Під час перебування Філарета в польському полоні був скликаний Земський собор, що, розглянувши кандидатури, зупинив свій вибір на його 16-літньому сині Михайлові Федоровичі, проголосивши його в 1613 р. царем
10 березня 1613 р. у Варшаву було спрямоване посольство з метою домогтися миру з Польщею й звільнення батька пануючи. Однак король Сигізмунд визнавав царем лише власного сина, якому присягав у свій час і Михайло Романов. Спроба зробити просто обмін також не увінчалася успіхом, тому що в московських в’язницях всі поляки були задушені
У червні 1616 р. новому посольству вдалося одержати в імператора Священної Римської імперії у Відні словесна обіцянка, що він не буде допомагати Польщі й запропонує їй укласти мир. Однак був укладений не мир, а Деулинское перемир’я строком на 14,5 років. Відповідно до досягнутої угоди Філарет повернувся на батьківщину. 14 червня 1619 р. цар зустрів митрополита в районі Пресни: син поклонився батькові в ноги, а батько зробив те ж саме перед сином-царем і вони довго залишалися в такому положенні, не маючи можливості рухатися й говорити від вїх, що душили, радісних зліз
Після повернення Філарет відразу ж був поставлений патріархом. Із часу повернення й до кінця життя Філарет був фактичним правителем країни
Прийнявши титул «Великого государя», Філарет тим самим установив двовладдя, оскільки також титулувався цар: урядові справи вирішувалися ними обома, а іноді Філарет приймав рішення одноосібно, навіть без ведена пануючи
Як правитель Філарет показав себе крутим, властолюбним і «опальчивим». Він швидко приборкав свавілля людей, наближених до трону Михайла Федоровича за час його змушеного знаходження в польському полоні. Він керував дипломатичними зносинами й, між іншим, склав «тайнопис», тобто шифр для дипломатичних паперів
Патріарша діяльність Філарета складалася в енергійній охороні чистоти православ’я, у переслідуванні за релігійне вільнодумство й т.д. Не рідко у своїх заходах щодо охорони чистоти православ’я Філарет, через відсутність у нього богословського утворення, переходив границі необхідного
В 1620 р. Філарет відновив у Москві друкарню й широко почав друкувати богослужбові книги. При друкуванні зверталося багато уваги на виправлення тексту, для чого їм було притягнуто багато утворених «справщиков». Піклувався Філарет і про відкриття церковних шкіл
Двір патріарха при Філареті був побудований за зразком царського двору. Патріарші волості були значно розширені, а царською грамотою від 20 травня 1625 р. світська влада над ними передана безпосередньо патріархові, за винятком справ про розбій і «татьбі» (карний злочин) . Для керування патріаршими волостями були утворені патріарші накази: Судний, Церковний, Казенний (ведавший зборами з духівництва) і Палацовий
За свідченням сучасників патріарх Філарет замолоду був видної зовнішності, гарний наїзник і перший чепурун у Москві. Про москвича, що вмів красиво носити костюм, говорили: «Він точно Федір Никитич! «. Змушений облачитися в рясу й жити під строгим наглядом у монастирі, як у тюремному ув’язненні, Філарет зумів зберегти свої різноманітні зв’язки з миром і брав участь у подіях, що потрясали його батьківщину
Федір Никитич був одружений на дочці дрібного костромського дворянина Івана Шестова Ксенії й мав від цього шлюбу п’ятьох синів і дочка. Із шести дітей його пережив тільки один Михайло