Дата народження — 14 квітня — 1744 Дата смерті — — 1792 Фонвізін Денис Іванович (1744 — 1792), драматург, прозаїк Народився 14 квітня (н.с.) у Москві в багатій дворянській сім’ї. Одержав прекрасне домашнє утворення В 1755 — 60 учився в гімназії при Московському університеті, потім протягом року — на філософському факультеті університету.
У студентські роки почав друкуватися в московських журналах, зробив свій перший переклад «Байки повчальні» датського просвітителя Л. Хольберга, приступився до перекладу трагедії Вольтера «Альзира» (з 1762). В 1762 переїжджає в Петербург і займає місце перекладача в Колегії іноземних справ.
В 1763 — 69 служив секретарем кабінет-міністра Й. Елагина, що відав розбором чолобитних на найвище ім’я, а з 1766 — і імператорськими театрами У ці ж роки Фонвізін зближається із кружком молодих офіцерів-вільнодумців, під їхнім впливом створює сатиричний добуток «Послання до слуг моїм…» (1769Інтерес до театру виразився в роботі над оригінальною російською сатиричною комедією (до цього перекладав іноземні комедії «на російські вдачі»»Бригадир», написаний в 1766 — 69 і поставлений в 1770, був опублікований тільки в 1792 — 95.
Н. Новиков сказав про цю комедію: «складена вона точно в наших вдачах». В 1769 Фонвізін став секретарем керівника Колегії іноземних справ — Н. Панина, вихователя спадкоємця престолу. Їх зближали опозиційне відношення до уряду Катерини II, переконаність, що Росії потрібні «фундаментальні закони». В 1777 — 78 зробив поїздку за кордон, у Францію й Німеччину, про що пізніше написав в «Записках першого мандрівника», що зіграли найважливішу роль у становленні росіянці проз В обстановці реакції, що наступила після придушення Пугачевского бунту, Фонвізін створив самий значний свій добуток — комедію «Недоук» (1781У їй прямо зазначений корінь всіх лих Росії — кріпосне право й суспільне неуцтво, які, на думку Фонвізіна, можуть бути переборені реформами в дусі Освіти У березні 1782, після відсторонення Панина від справ, подав у відставку, вирішивши повністю віддатися літературній творчості.
В 1783 публікує ряд сатиричних творів: «Досвід російського сословника», «Чолобитна російської Миневре від російських письменників», «Оповідання мнимого глухого й німого». В 1784 — 85 Фонвізін побував у Німеччині й Італії, анонімно видав французькою мовою «Життя графа Микити Івановича Панина», намалювавши образ ідеального освіченого вельможі Надалі Фонвізіну не дозволено було виступати в пресі; п’ятитомні збори його творів не було видано.
Його статті поширювалися тільки в списках. Останні роки життя письменник був важко хворий, але літературних занять не залишив: почав автобіографічну повість «Щиросерде визнання в справах моїх і думках» (не була закінчена, але й у незакінченому виді виявляє собою чудовий зразок російської прози).
1 грудня (12 н.с.) 1972 Фонвізін помер у Петербурзі. Похований в Александро-Невській лаврі Бригадир 3Недоук 2Загальна придворна граматика 1786 4