Герої шукаючі й мислячі

Базарів же цілеспрямовано протиставляє свій спосіб життя способу життя багатьох поколінь. Він кидає виклик суспільству своїми словами й думками, своїми ідеями, які заперечують весь попередній шлях розвитку суспільства, своєю зухвалістю й гордістю. І він самотній. Його не любить ніхто, крім батьків. Він намагається довести, що йому не потрібна чия б те не було любов, але не може (перед смертю він зворушливо й поетично прощається з улюбленою жінкою й просить її про допомогу батькам). Його ніхто не схвалює, крім бездарних наслідувачів. Його ніхто не розуміє. Єдина людина, що хотів його зрозуміти й пішов за ним, Аркадій, незабаром знаходить собі інший, традиційний шлях. Долею Аркадія стають будинок, сім'я, улюблене, спокійне й розміряне життя. Перед смертю Базарів розуміє, що він прожив життя зрячи, що ніхто не згадає про ньому. Він нікому не допомагав, крім селян, яких лікував; він входив у ч-тоью життя і йшов з її, але завжди був епізодичною фігурою. Усі забудуть про нього, і тільки батьки, любов до яких він так ретельно приховував, будуть приходити до нього на могилу. Але цей герой не заслужив забуття. Як би ми не ставилися до поглядів Базарова, герой цей все-таки вражає нас своєю неординарністю. Нас підкуповують його прямота, чесність, навіть бунтарство

Долі людей, які не можуть злитися із суспільством, їх навколишньої, помножити його суєту, дріб'язковість, вульгарність, завжди залучали письменників. Чому їм не живеться, як всім? Навіщо вони чогось шукають, до чого прагнуть, чогось досягають? Тому що не можуть інакше. Вони вже не можуть зупинитися, їх губить будь-який сумнів, зволікання, але вони й не можуть іти нескінченно, тому що це вище людських можливостей. Такі долі й шляхи Євгенія Базарова, Пьера Безухова й Андрія Болконского, Фауста, Івана Флягина й навіть Дон Жуана.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector