Гольдман М. А.: Хлопці, еварист Дезире де Форж

Гольдман М. А.: Хлопці, еварист Дезире де Форж.

(Par), еварист Дезире де Форж (de Forges) [6. II. 1753, Сент-Поль (у Бурбон, нині Реюньон), - 5. XII. 1814, Париж], граф, - франц. поет. Чл. Франц. академії з 1803. По закінченні коллежа надійшов на воен. службу. Перший поетич. успіх П. принесло "Послання до повсталим у Бостоні" ("Eacute;pitre aux i), повне симпатії до сівба. - амер. борцям за незалежність, що осміювала тиранію й клерикалів. В 1778 вийшов сб. елегій П. "Еротичні вірші" ("Poeacute;sies eacute;rotiques"), відзначений витонченою легкістю вірша й розмаїтістю ритмів, а головне - безпосередністю лирич. почуття, не властивого розумової поезії 18 в. Ще більше відрізнявся від умовно-галантної холодної лірики того часу другий сб. П. "Поетичні дрібнички" ("Opuscules poeacute;tiques", 1779). Зберігаючи ясність думки, чіткість, лаконізм і афористичность стилю, властиві франц. класицизму, поет одушевив свої вірші справжніми переживаннями любові, вираженими живим поетич. мовою. Характерне для літ-ри предреволюц. Франції захоплення еротикою й епікурейськими настроями часто перемінялося в лірику П. проникливою елегійністю, а улюблені антигод. мотиви природно спліталися з образним миром поета. ДО 1784 вийшло вже 4 изд. елегій П. Після подорожі в Індію й поїздки на батьківщину П. вийшов у відставку й оселився в Парижу. В 1787 новий успіх приніс йому сб. "Мадагаскарські пісні" ("Cha) - прозаич. "картини природи", видані поетом за фольклорні записи.)"Битва старих і нових богів" ("La guerre des dieux a), і нині зберігає значення антирелиг. произв. Останні поеми П. або вірні тої ж вольтерівської традиції (изд. в 1805 під назв. "Украдений портфель" - "Portefeuille voleacute;"), або навіяні оссиановскими мотивами ("Иснель і Аслега" - "Is).)"першого елегійного й глузливого поета Франції" (Ш. О. Сент-Бев), що одержала подальший розвиток у творчості А. Шенье, П. Ж. Беранже й А. Ламартина. зберегла у франц. літ-ре скоріше літ^-літ-історико-літ. значення. Сильні традиції П. у рос. поезії, до-раю звернулася до його лірики вже наприкінці 18 в. (Ю. А. Нелединский-Мелецкий) Переклади й наслідування П. з'явилися у зв'язку з розквітом елегії під пером В. Л. Пушкіна, В. А. Жуковського, Д. В. Давидова, Е. А. Баратинського й особливо К. Н. Батюшкова, - "російського Хлопці" (А. С. Пушкін, "До Батюшкову", 1814). "Ніжний Хлопці" був одним з улюблених франц. поетів Пушкіна; ще замолоду він учився в П. і Батюшкова елегич. задушевності, розвиваючи "вольтерівські" традиції П. в "Гавриилиаде".

Соч.: OElig;uvres. Eacute;leacute;gies et poeacute;sies diverses avec u


Загрузка...