Голландська культура в другій половині XVII і в XVIII в. Всесвітня історія. Енциклопедія. Тім 5. (1959 р.)

Голландська культура в другій половині XVII і в XVIII в. Всесвітня історія. Енциклопедія. Тім 5. (1959 р.)

наук, тісно пов'язаних з економічними потребами суспільства, відбувалося подальше нагромадження звань і були зроблені важливі відкриття. Різке загострення соціальних протиріч знайшло своє відбиття в сміливих висновках кращих представників голландської філософії й суспільної думки. Але культура Голландії вже в другій половині XVII сторіччя вступає в смугу кризи, що переходить потім у ясно виражений занепад. Ця криза позначилася особливо наочно в живописі, тобто в тій області, у якій раніше були створені вищі цінності голландської культури.) стає реакційною силою. Буржуазія, охоплена постійним занепокоєнням і страхом перед пригнобленими масами, придушує найменші прояви народного невдоволення. Результатом економічного застою була помітна зміна навіть самого типу голландського буржуа. Ще недавно енергійні й ініціативні купці й підприємці перетворилися в паразитичний клас рантье, що живуть на відсотки зі свого капіталу. Цим рантье далекі були демократичні смаки їхніх предків, так само як і образ їхнього життя. Голландський буржуа XVII в. відвертається від своєї національної культури, прагне наслідувати звичаїв і модам французької аристократії, відмовляється навіть від рідної мови, воліючи йому англійський або французький

Спиноза)-1677). Як і живопис Рембрандта, філософія Спинози є плодом Нідерландської буржуазної революції XVI в. Правда, із часу революції протекло чимало часу, і Спиноза шістнадцятирічним юнаком був свідком закінчення війни Голландії з Іспанією за незалежність. Але саме цей складний післяреволюційний період, насичений соціальними й політичними протиріччями, послужив живильним ґрунтом для дозрівання нових ідей. Матеріалістичні ідеї, джерела яких сходили до настроїв бурхливого революційного часу, оформилися лише через багато років послу революції. Появі філософії Спинози сприяла стала в Голландії значна воля печатки й віросповідання, так само як і атмосфера гострої боротьби релігійно-політичних навчань. Спиноза народився в Амстердамі в єврейській купецькій сім'ї. Ще під час навчання в релігійній школі Спиноза шукав за її вузькими рамками задоволення свого інтересу до природничих наук і філософії, що расцветали тоді в Голландії. Пізніше він зовсім ухилився від релігійної обрядовості й в 1656 р. за вільнодумство був відлучений від релігійної громади й відданий прокльону. Таким чином, Спиноза залишився людиною поза якого б те не було віросповідання, що було рідкістю в той час. Покинувши сім'ю, він заробляв на життя працею шлифовальщика оптичних стекол. Більша частина праць Спинози була видана анонімно, а головна праця його життя - "Етика" - з'явився лише в складі "Посмертних творів", опублікованих друзями Спинози в 1678 р. і негайно заборонених владою за "блюзнірські й безбожні навчання".)"порядку" і міцній вузді для народу. Крім "людей розуму", на думку Спинози, є й "юрба" якої керують страсті, а не розум. Тому й потрібно сильне (однак лише республіканське) держава; "жодне суспільство,- пише він в "Богословсько-політичному трактаті",- не може існувати без влади й сили". Права індивідуумів і влади простираються дотоле, доколе простирається їхня міць, суспільство є система сил, і завдання полягає в тім, щоб знайти стійку рівновагу цих сил. Якщо хто-небудь у суспільстві лагодить людям зло, заважає їм існувати й насолоджуватися розумним життям, то його "дозволено видалити від себе тим шляхом, що нам здається надійніше" (тут Спиноза побічно виправдує революційне насильство). Держава зі своєї сторони забезпечує людям мирне життя, їх "природні невідчужувані права", як наприклад право приватної власності, волю совісті й думки. В умовах віротерпимості й приборкання державою церковних звад можливий розквіт наукового знання, освіти, у якому Спиноза бачить кінцевий засіб від всіх суспільних лих.)- почуттями любові й ненависті, гніву й заздрості, симпатії й честолюбства й т.д. Поки людина не усвідомила своїх афектів, він є їхнім рабом. Навпроти, він вільний, якщо афект розуму узяв гору над всіма іншими афектами. Їх треба не засуджувати або хвалити, говорить Спиноза, т. e плакати або глузувати з них, а розуміти їх: адже афекти - такі ж властивості природи людини, як тепло й холод, дощ і вітер - властивості атмосфери. Немає абсолютних добра й зла, даних понад норми моралі, чого-небудь самого по собі справедливого й несправедливого. Страсті людей - це лише природні сили, пізнавані настільки ж природною силою розуму й керовані силоміць держави.) і теології. Спиноза в "Етиці" створив ясну, струнку, убрану у форму геометричних доказів моністичну систему: існує лише єдина субстанція - природа. Спиноза називає її богом у тому розумінні, що вона не має творця і є "причиною самої себе". "Субстанція" Спинози - це матерія; всі речі - лише прояву, частини цієї єдиної субстанції, що не існують поза нею. У світі панує причинна необхідність, у ньому немає місця для чудес і надприродних подій. Змінюються й рухаються лише окремі речі: сама субстанція незмінна й вічна.) властивостях) матеріальної субстанції. Він учив, що нам відомі два з незліченних атрибутів субстанції: довжина й мислення. Під довжиною він розумів просторово-механічний взаємозв'язок миру або властиво матеріальність субстанції. Визнаючи й мислення атрибутом цієї матеріальної субстанції, Спиноза тим самим допускав помилкову ідею про загальну натхненність матерії

Однак ядро поглядів Спинози може бути визначене як сміливий і надзвичайно глибокий для XVII в. атеїзм і матеріалізм. Церковники переслідували його за підхід до "Священного писання" як звичайному твору, а не божественному одкровенню, за утилітарну мораль, за заперечення всіх основ релігії, у якій він не виявляв нічого, крім "фантазії й марення подавленої й боязкої душі" і засобу "вселяти народу шанування своїх царів, як богів". Спиноза викликав проти себе бурю обурення. Один сучасник писав: "Диявол спокусив безліч людей, але можна, право, сумніватися, щоб хто-небудь між ними працював над руйнуванням усякого божественного й людського права з такою силою, як цей лжеучитель, породжений на погибель релігії й держави".

Завдяки своєму вченню про природу як причині самої себе Спиноза став одним з основоположників наукового природознавства. "Потрібно визнати, - писав енгельс, - найбільшою заслугою тодішньої філософії... що вона, починаючи від Спинози й кінчаючи великими французькими матеріалістами, наполегливо намагалася пояснити мир з нього самого, надавши детальне виправдання цього природознавству майбутнього" ( Ф. енгельс, Діалектика природи, Госполитиздат, 1955, стор. 7).

Образотворчі мистецтва

У голландській архітектурі починаючи із середини XVII в. відбувається крутий поворот до класицизму. Самий великий будинок у республіці З'єднаних Провінцій - монументальна ратуша в Амстердамі - будується в стилі класицизму. Почате будівлею в 1648 р. цей величний будинок, багато прикрашене усередині, було покликано втілити ідею могутності буржуазної держави. Для зведення фундаменту амстердамської ратуші знадобилося вбити в насичену водою ґрунт понад 13 тис, паль. Будівельником її був найбільший голландський архітектор Якоб ван Кампен ( 1595-1657). Голландські зодчі другої половини того ж сторіччя створили новий тип патриціанського житлового будинку з фасадом, прикрашеним строгими пілястрами й фронтоном. Цей тип будівлі залишався зразком для подібних споруджень протягом усього XVIII в.) зміна художніх смаків панівного класу відразу відбивалося на положенні як окремих майстрів, так і цілих творчих напрямків


Загрузка...