Головна героїня повести. Ася — «тургеневская дівчина»

Другий розділ переносить читача на протилежний берег Рейну, де перебуває інше містечко - Л.. У Л. Життя б'є ключем. Там немає й сліду тої тиші й умиротворення, що характерно для З.. На площі розвіваються прапори, грає голосна музика. Незважаючи на те, що героєві повести більше те саме що спокій, його притягає й інший ритм життя: "Все це радісне кипіння життя юний, свіжої, цей порив уперед - абикуди, аби тільки вперед, - це добродушне роздолля мене торкало й підпалювало. "Уже чи не піти до них?" - запитував я себе..." Немаловажний той факт, що саме тут, на святі життя Н. Н. зустрічає Асю - дівчину, що виявляє собою саме життя

Ася аж ніяк не красуня, хоча здається оповідачеві "дуже миловидної". Властиво зовнішня краса не є домінуючою рисою "тургеневской дівчини". "Тургеневские дівчини" - героїні, у яких розум, багато обдаровані натури не зіпсовані світлом, вони зберегли чистоту почуттів, простоту й серцеву щирість; це чарівні безпосередні натури без якої-небудь фальші, лицемірства, сильні духом і здатні до важких здійснень. У вигляді своїх героїнь авторові важливі особистісна чарівність, грація, людська неповторність

Натура художня, романтична, Ася тонко почуває красу й поезію навколишнього світу. "Ви в місячний стовп в'їхали, ви його розбили", - кричить вона Н. Н.. Про це ж говорить вибір "місця проживання". Брат і сестра оселилися за містом в "невеликому будиночку", що стояв "на самому верху гори", і не утомлюються захоплюватися принадністю тутешніх місць. "- От і наше житло! - викликнув Гагин, як тільки ми стали наближатися до будиночка... огляньтеся... який вид?". Захват хазяїв передається гостеві. "Вид був, точно, чудесний, - записує оповідач. - Рейн лежав перед нами весь срібний, між зеленими берегами; в одному місці він горів багряним золотом заходу...". Природа начебто розгорнула свої объятья назустріч справжнім її цінителям: " містечко, ЩоПритулилося до берега, показувало всі свої будинки й вулиці; широко розбігалися пагорби й поля. Унизу було гарно, але нагорі ще краще...". Однак більше самих природних крас героям імпонує роздолля, що відкривається з висоти. Вульгарність і мирська суєта немов залишаються десь далеко внизу, у підніжжя гори. Навіть звуки музики, "вульгарні й грубі" поблизу, на відстані, за словами Гагина, сприймаються зовсім інакше: "...Так і ворушить у вас всі романтичні струни".

Сама повість називається "Ася", по ім'ю головної героїні, тому що вона виявилася не тільки кращої в порівнянні з Н. Н., але й тому, що залишилася на все життя неповторної в пам'яті оповідача. З перших же мінут появи її на сторінках оповідання читач починає почувати, що героїню огортає якась таємниця. Гагин представляє її як свою сестру. Але вона анітрошки не походила на свого брата. Таємниця Асі розкриється через якийсь час із вуст самого Гагина.

Батько його, Микола Гагин, "людина досить добрий, розумний, утворений", женився рано, по любові. Дружина його вмерла, коли синові ледь здійснилося шість місяців. Через кілька років після смерті дружини Микола Гагин зійшовся з покоївки своєї дружини, Тетяною. Коли молодший Гагин надійшов у юнкерську школу, Асі, незаконнонародженій дочці поміщика, було вже два роки. Тетяна не погодилася стати дружиною пана й жила з дочкою у своєї сестри, скотарки

У Тетяни, видимо, було присутнє інтуїтивне розуміння того, що вона не може відповідати соціальній ролі барині, що відношення селян до неї й до її дочки завжди буде двозначним з негативним відтінком. Бажаючи уникнути лихослів'я, вона виховувала дочку в строгості, прагнула до того, щоб Ася засвоїла роль селянки

Ще через сім років Ася залишилася сиротою й опинилася в панському будинку. Її батько, не сміючи визнати її відкрите як свою дочку, говорив, що взяв її "на прогодування". Гагин, розповідаючи Н. Н. історію Асі, вимовляє таку фразу: "Представте ж собі, що повинне було відбутися в Асі, коли неї взяли до пана. Вона дотепер не може забути ту мінуту, коли їй у перший раз надягли шовкове плаття й поцілували в їй ручку".


Загрузка...