Головний композиційний прийом «Батьків і дітей» — антитеза, протиставлення. Тургенєв так будує роман, що дві сили, що борються, увесь час перебувають у центрі уваги читача. Особливе місце при цьому відведено Базарову: у романі 28 очей, і тільки у двох з них не з’являється Базарів. Умирає Базарів — кінчається роман, і Тургенєв, у короткій післямові швидко доказуючи подальшу долю інших героїв, останні, глибоко відчуті рядки присвячує Базарову. Ідейна особа героїв тургеневских романів отчетливее всього виступає в суперечках. Суперечками переповнені романи Тургенєва. І це аж ніяк не випадково. Рудини й Лаврецкие — люди 40х років, герої перших романів Тургенєва — виросли в духовній атмосфері московських кружків, де велася безперестанна боротьба думок і де ідейний сперечальник був типовою, історично-характерною фігурою.
Із ще більшою жорстокістю відбиваючи; класові протиріччя й розбіжності, переходячи в різку журнальну полеміку, велися ідейні суперечки в 60е роки. В «Батьках і дітях» вони відбиті суперечками, «сутичками» між Кірсановими й Базаровим. Найважливіше значення в романі тому здобуває діалог і суперечка Стара, що йде Русь не здається без бою, нова, молода Росія не тільки не ухиляється від нього, але незмінно виходиг переможцем із зіткнень.
«Базарів, по-моєму, постійно розбиває Павла Петровича, а не навпаки»,- писав Тургенєв одному зі своїх знайомих, і в цих словах письменника виразилося його розуміння духовної переваги демократії над барством. Тургенєв — чудовий майстер мовних характеристик. Його герої говорять так, що словами передаються не тільки їхні думки, але й характери, звички, неповторна людська своєрідність Сувора й проста, як і сам герой, мовлення Базарова. Від її віє великою стриманою силою, прямотою, почуттям людського достоїнства, вірою в себе й у свою справу. Вище вже говорилося про те, що основою мовлення «плебея» Базарова є мова народу. Базарів не тільки постійно користується прислів’ями й приказками: він, ворог манірного, витонченого мовлення, охоче користується просторічними, часом грубуватими словами й вираженнями: настав час кинути цю дурницю; чули ми цю пісню; брехав, повинне бути; чорт мене смикнув; ан немає; туга здолає; рассиропился, нісенітниця, плюхнути й т.
д. На противагу Базарову, Павло Петрович говорить із підкресленої, «изисканною чемністю»: «Ви изволите виражатися», «я маю честь запропонувати вам», «відчутно вам зобов’язаний»,, «зацим, вельмишановний пане, мені залишається тільки дякувати вам і повернути вас вашим заняттям.
Честь маю кланятися». Епізодичні персонажі часто змальовані в Тургенєва за допомогою виразної мовної деталі. Так, «цивілізований» лакеї Петро, що «зовсім оклякнув від дурості й важливості», вимовляє все: тюпюрь, сварлива, зла тітка Одинцової, «князівське поріддя», по влучному визначенню’ Базарова, вимовляє тільки одну фразу: «А що пише кнесь Іван?» — і в цих декількох словах угадується її старомодна пихатість Портрети героїв допомагають зрозуміти їхню духовну сутність.
Особливо наочно це видно на контрастних портретах Базарова й Павла Петровича. Якщо особа Базарова, його «червоні оголені» руки, «балахон з кистями», вся його «одежонка» малюють портрет челозека, близького народу, те «витончений і породистий» «вигляд» Павла Петровича, його гарні білі руки «з довгими рожевими нігтями» («нігті, хоч на виставку посилай!»^глумливо зауважує Базарів Аркадієві), «запашні вуси», «англійський сьют, модна низенька краватка», «дивні комірці» і те, що Базаровим Павло Петрович тільки «злегка нахилив свій гнучкий стан… але руки не подав і навіть поклав її назад у кишеню»,- створюють образ пещеного й гордовитого аристократа Один із кращих пейзажистів у світовій літературі, Тургенєв запам’ятав у своїх оповіданнях, повістях і романах мир російської природи.
Його пейзажі відрізняються безискусственной красою, життєвістю, вражають дивної поетичної .пильністю й спостережливістю Як і у всіх творах Тургенєва, пейзаж в «Батьках і дітях» здобуває важливе значення. Так, початковий пейзаж роману (глава III), що зображує бідність, убогість, («Річки з обритими берегами, і малюсінькі ставки з худими греблями, і деревеньки з низькими избенками під темними, часто до половини разметанними дахами; і криві молотильні сарайчики…
і церкви… з обвалившеюся подекуди .штукатуркою… і розореними цвинтарями…»), як би підводить до думки про необхідність знищення тих порядків, якими породжена ця бідність і запустіння. І в тій же главі картина весняного пробудження природи вносить у роман світлу, бадьору ноту надії на те, що година відновлення батьківщини не за горами Безглуздість, нісенітність затіяної Павлом Петровичем дуелі з Базаровим оттеняется описом «славного, свіжого» ранку (глава XXIV),: роси, що «блищала сріблом на павутинках», неба, з якого «сипалися пісні жайворонків», фігурою селянина, що гнав «двох поплутаних коней». («От цей теж рано встав,- подумав Базарів,- так, принаймні, за справою; а ми?
») Пейзажем глави XI (опис літнього вечора) Тургенєв показує, як глибоко й сильно діє природа на людину, будучи джерелом його настроїв, почуттів, думок. Картина вечереющего дня набудовує Миколи Петровича на мрійливий лад, будить у ньому смутні спогади й дає опору тієї думки, що (всупереч думці Базарова: «И природа дрібниці») «молено співчувати природі», насолоджуватися її із красою