Гордон Л. С.: Історія Франції. Освіта

Гордон Л. С.: Історія Франції. Освіта.

shy;нии цілої плеяди мислителів, що ставили у своїй творчості саshy;мие гострі проблеми філософії, соціології, мистецтва й т.п. XVIII століття у Франції тому має ім'я століття Освіти, і письменники цієї епохи відомі в російської історичної литеshy;ратуре під загальним ім'ям просвітителів. Ф. енгельс писав про їхню діяльність: "Релігія, розуміння природи, суспільство, государshy;ственний лад - усе було піддано самої нещадної криshy;тику; все повинне було стати перед судом розуму й або виправдати своє існування, або відмовитися від нього" 53.)shy;ками у всім: розуміючи гнилість режиму, який треба було ще звалити, одні пропонували скромні реформи, інші ж порушували питання про рішуче ламання існуючого ладу. Виступаючи вмесshy;ті проти феодально-абсолютистського ладу, що зжив себе, одні думали про його заміну "розумним" пристроєм, не підозрюючи, що "це царство розуму було не чим іншим, як ідеалізованим царством буржуазії" 54Джерело: Література Освіти )shy;ального перебудови миру. Література епохи Освіти явshy;лялась ареною запеклої ідейної боротьби. Просвітителі обshy;суждали й заперечували проблеми власності й відносини до наshy;роду, їхні думки розділялися по питанню про те, чи давати народу повноту істини або залишити її привілеєм вибраних; одні з них робили ставку на освічений абсолютизм, сподіваючись із поshy;міццю "філософа на троні" усунути найбільш волаючі виразки режиму, інші ж готові були шукати вихід у народному восshy;стании або навіть у всеєвропейській революції. Звідси - гостра полемічність їхніх добутків.)shy;щин) привело до досить розвиненого друкарства, і якщо праshy;вительство боролося зі сміливою думкою, відправляючи письменників у Бастилію й спалюючи їхньої книги на багатті, те це викликало лише розквіт торгівлі потаєною книгою, що друкувалася в друкарнях Голландії, Женеви або Авиньона й контрабандою проникавшей у Францію. Тому, за свідченням сучасників, книги просвітителів були в усіх на руках55.)shy;чинение якого "Заповіт" не було опубліковано при житті автора, але, переписане їм самим у трьох екземплярах, стало поширюватися по Франції в рукописних копіях. Син дереshy;віденського кустаря, Мелье добре знав життя й нестаток народних низів Франції; його "Заповіт" гостро критикує не тільки феоshy; дально-абсолютистський лад, але й основи суспільства, построенshy;ного на присвоєнні одними результатів праці інших, на господshy;стве привілейованих (по знатності або по багатству) над народом. Кюре з етрепиньи виступав як переконаний і послеshy;довательний безбожник. Викриваючи жадібність і лицемірство духовенshy;ства, він підкреслював зв'язок церкви з королівською владою як опори тиранії, як знаряддя гноблення народу. "Релігія,- пише Мелье,- підтримує навіть самий дурний уряд, а праshy;вительство у свою чергу підтримує навіть саму безглузду, саму дурну релігію..."56Джерело: Література Освіти )shy;тив французького абсолютизму, але й проти приватної собственноshy;сти. На його думку, "зло, прийняте й узаконене майже в усьому світі, полягає в тім, що люди привласнюють собі в приватну власність блага й багатства землі, тоді як усе повинні були б володіти ними спільно на однакових правах і польshy;зоваться ними точно так само на однаковому положенні й сообshy;ща" 57.)shy;шити революцію. Він призивав своїх сучасників: "Постарайshy;тесь об'єднатися, скільки вас є, ви й вам подібні, щоб остаточно стряхнути із себе ярмо тиранічного панування,... нисshy;провергните всюди всі ці трони несправедливості й нечестия, разможжите всього цього коронованого голови, збийте гордість і пиху із всіх ваших тиранів"58.

До революції в XVIII в. призивали деякі. Мелье був одним з перших мислителів, сміло постаshy;вивших питання про насильницьке звільнення від тиранії

У ті самі роки, коли "Заповіт" Мелье початок расхоshy;диться в списках по країні, у Парижу був опублікований "Поshy;литический досвід про комерцію"59Джерело: Література Освіти )shy;кому багатства, воно порушував питання про те, як із цієї здатності праці забезпечити витяг максимального прибутку - а це, цього точки зору, і є основною метою економічного життя. Тому він надзвичайно високо оцінював власників мануфактур. "Мануфактурист,- пише Мелон,- заслуговує всілякого вниshy;манія законодавця"60Джерело: Література Освіти )shy;чески закріплене рабство для робітників. Мелон доходив до того, що повідомляв рабство кращою долею для робітника, чим наймана праця: "У всякому разі, вона може бути впевнений, що його будуть корshy;мить, коли неміч або старість зроблять його нездатним до рабоshy;ті". Передбачаючи заперечення робітників проти свого проекту, Мелон пише: "Надати судження по питанню про рабство самим раshy;бам, а не хазяям, значить погано розбиратися в політику взагалі. Поруште питання, чи належні бути батраки, слуги, солдати милиshy;ции, і представте їм судити: вони всі запропонують рівність. Але тому що законодавець знає неможливість цієї рівності, йому й слід судити про те, яке підпорядкування краще забезпечує споshy;койствие й благополуччя націй у цілому"61.)shy;нии Франції (спочатку радник, а потім президент бордоского парламенту), письменник, соціолог і історик, був видатним представником просвітительського руху у Франції. В аноshy;нимном романі "Перські листи" (1721 р.) він створив гостру сатиру на феодально-абсолютистський лад, висміявши бездарність державного керування, безглузді й дорогі прихоshy;ти двору, релігійну нетерпимість і т.п. В "Міркуванні про причини величі й занепаду римлян" (1734 р.) він робив спробу пояснити історію Рима, обходячись одними природними приshy;чинами, відкидаючи теологічне пояснення історичного проshy;цесса. Але найбільше враження на сучасників зробив його теоретичний трактат "Про дух законів", опублікований їм аноshy;нимно в Женеві (1748 р.).)shy;ственного керування: деспотії, основою якої є страх, монархії, заснованої на "принципі честі", і республіки, поshy;коящейся на чесноті. Визнаючи теоретично перевагу республіки, Монтеск'є повідомляв її здійсненної тільки в малих країнах; деспотія ж, по його навчанню, характерна для величезних держав Сходу - Персії, Індії, Китаю й т.п. Найбільш придатної для Франції формою правління оголошувалася, таким чином, монархія. При цьому Монтеск'є бажав перенести на роshy;дину идеализируемие їм особливості англійського государственshy;ного пристрою, висуваючи вчення про доброчинне значення разshy;розподілу влади на незалежні, але контролюючі один одного інстанції - законодавчу, виконавчу й судову

Погляди Монтеск'є були для свого часу прогрессивниshy;мі, хоча вони й перейняті духом компромісу. Не визнаючи революційних методів боротьби, Монтеск'є все-таки намагався поshy;ставити перешкоду законів на шляху сваволі влади. Тому його навчання знайшло багато прихильників серед ліберальних верхів. Воно відбилося в американській конституції й у ряді конституshy;ционних документів перших етапів французької революції

Але серед сучасників минулого й критики Монтеск'є: особливі заперечення серед просвітителів радикально-демократичного крила викликали його метафізичні положення про три принципи державного керування. Так, революційно настроєний Ла-Бомель писав: "У Європі більше немає ні монархії, ні демокраshy;тии, ні деспотизму. Сьогодні все - торгівля... Прибуток став принципом всіх держав" 62. Через кілька років ці ж возshy;ражения ("Власність - от дух законів"63) виставив Ленге, відточену формулювання якого так високо оцінив К. Маркс 64.

Із всіх французьких просвітителів найбільший вплив на сучасників зробив Вольтер ( Франсуа-Марі Аруе, 1694- 1778), чиїм ім'ям іноді позначають всю епоху Освіти 65.

Те був письменник, драматург, публіцист, історик і філософ огромshy;ного таланта, що залишив глибокий слід у розвитку суспільної думки свого часу у Франції й далеко за неї межами


Загрузка...