Горнфельд А. Г. Як працювали Ґете, Шиллер і Гейне. Передмова

Обмежимося одним досить елементарним прикладом, прикладом того, як у літературі дозволялося технологічне завдання кінцівки в широкому змісті цього поняття. Буржуазна література XVIII століття давало переважно щасливий кінець, де чеснота тріумфувало. Модерністська індивідуалістична література кінця XIX століття шукало головним чином такий оконец, що був би твердженням безвихідності, неможливості ніякої перемоги, ніякої чесноти. Звичайно, цей різний дозвіл однієї й того ж технологічного завдання - завершення добутки - було обумовлено різною ідеологічною установкою, а не різним умінням технологічно обробляти матеріал

А. Г. Горнфельд приділяє багато уваги тому, як Гейне дозволяв "технологічне завдання" кінцівки. Але адже всякому ясно, що іронічне заперечення, саркастичний вибух заключної строфи Гейне визначається саме психологією поета, його ідеологічними установками й що ці кінцівки Гейне ніяк не можуть бути зведені до якихось технологічних прийомів

А. Г. Горнфельд у самій роботі "грішить" проти наведеної установки. Він по суті займається як "загальною історією розвитку художника", так і "щиросердечним процесом, пов'язаним з його творчістю". Але первісна установка позбавляє його можливості в достатньому ступені зв'язати історію розвитку художника з тими більшими соціальними процесами, з тією класовою боротьбою, що визначила й формувала "щиросердечні процеси" Ґете, Шиллера, Гейне

Якщо цією тезою про незалежність "технології" від "психології" автор певною мірою замикається з формалізмом, то в самому вивченні "щиросердечних процесів" художника він віддає данину суб'єктивізму. Цей суб'єктивізм позначається в недостатньому обліку, як епоха, клас формували великих художників, творчим процесом яких Горнфельд зайнятий. Суб'єктивізм також у постановці проблеми несвідомого, зокрема у твердженні якогось далекого всякого контролю свідомості "захвату", що "передує натхненню" і який "необхідний для першого задуму". Виступаючи проти мистики й метафізики в області естетики, автор отут по суті розкриває двері для ідеологічної естетики. Тому що якщо неодмінною умовою творчості є який те первинний "захват", що по самій своїй природі виключає можливість якого б те не було участі свідомості, то саме зародження творчості стає актом метафізичним. Шукати після цього початок творчого акту в соціальному процесі не доводиться

Ця теза не дала можливості Горнфельду до кінця провести критикові ідеалістичних елементів естетики досліджуваних имхудожников.

Все-таки при всіх цих недоліках книга А. Г. Горнфельда становить значний інтерес і багато в чому допоможе плідному використанню спадщини й дозволу проблеми навчання в трьох великих майстрів класичної німецької літератури

Исаак Маркович Нусинов

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector