Городничая (Логвинова) И.: Своєрідність біблійних мотивів у добутках Новалиса (повість «Учні в Саисе»)
«Учні в Саисе» нова міфологія будується Новалисом на основах християнського віровчення. Він прагне очистити християнство й повернути його до споконвічної єдності, до єдиної церкви. Біблійні мотиви перегукуються з язичеськими (гилозоизм, пантеїзм). Саис . С. С. Аверинцев пише із приводу зв’язку символізму й иенского романтизму: «Ситуація, у якій народжувався російський символізм, деякою мірою нагадувала іншу: народження німецького романтизму. Там адже границі теж «Учні в Саисе». Скоріше навіть не мотивів, а якихось алюзій, відсилань читачів до Біблії, до біблійної історії й філософії. Уже сама назва підказує перший мотив.), мотив мандрівництва, проповідництва. При цьому образ Учителя, Пророка нагадує Христа: «Незвичайне світло спалахує в його поглядах, коли нам виявлені піднесені руні й учитель заглядає нам в очі, чи не озарилось уже наше внутрішнє небо, дозволяючи чітко читати визначене» [3, с. 72]. Однак, це не просто образ Христа, а міфічний архетипический образ Учителя (Будди, Христа, Мухаммеда-). Це романтичний Учитель, універсальний образ Поета-Філософа-Учителя, що «з дитинства замислюється над таємницями світобудови й над таємницями свого власного буття: Він удивлявся в зірки й, як умів, передавав на піску їхньої прикмети й місце розташування. Без утоми дивився він у море небесне, і йому ніколи не набридало спостерігати цюю синявий, ці хвилі, ці хмари й промені. Він шукав камені, квіти, комах і в різних сполученнях розкладав свої знахідки. При цьому не упускав він з виду людей і зверушек, сидів на морському березі, облюбовував раковини. Насторожено слухав він своїй душі й помислам. Повзрослев, він мандрував, досліджував чужі краї, чужі брижі, чужі небеса, небачених світил, незнайомі рослини, звірів, іноземні народи- И скрізь він переконувався, що йому ніщо не далеке, які б дивні сполучники й з’єднання йому не зустрічалися: у ньому самому уживалось не менше загадок. Незабаром він виявив у всій взаємодії скрещенья, відповідності. Тоді він уже зрозумів: нічого не існує порізно-» [3, с. 73]. Христос : «Збагачений накопиченими поглядами, зазнавши, розібравши й зіставивши прийоми, він виробляє свою систему згідно індивідуальним схильностям кожного, знаходить у цій системі свою же нову особистість, і в радісній насназі починає свою працю, що не залишиться без нагороди. Такий учитель, що присвячує в таємниці природи, всі інші , що багато чого проясняє в розумінні первісним християнством церкви як храму божия усередині людини, у його душі. І образ міста мудрості