Григорій Юхимович Распутін
Зібрані на цих сторінках рядка належать однієї із самих суперечливих фігур нашого часу — Григорію Юхимовичу Распутіну (Нових) .
Отримані з різних джерел — приватних зборів і державних архівів — вони дозволяють по-новому глянути на фігуру цієї людини, образ якого, на жаль, був сильно перекручений усілякими «тлумачами» і політичними кон’юнктурниками
Хотілося б висловити величезну подяку д-ру Ренцо Баскера, д-ру Орацио Валенти й г-ну Олегу Платонову, із книг яких почерпнуть даний матеріал
Текст приводиться по виданню: Орацио Валенти. Куди йдеш, людство? Москва, Ми не одні, 1993.
_Із книги Ренцо Баскера <<Пророцтва Распутіна>> (Renzo Baschera, <<Le Profezie di Rasputin>>) <<… Я почуваю, що повинен умерти ще до нового року
Але я хочу, все-таки, відкрити російському народу, Батькові, Матінці Росіянці й Дітям, що їм має бути. Якщо я буду вбитий простими розбійниками, моїми братами — російськими селянами, тоді ти, Цар Російський, не бійся, залишайся на троні й прав, і не бійся за своїх дітей, тому що вони будуть царювати ще сто років і поверх того. Якщо ж мене вб’ють дворяни, то на руках їх залишиться кров моя, і 25 років вони не зможуть змити її. Їм доведеться покинути Росію. Тоді брати будуть убивати братів, і вб’ють один одного. І 25 років не буде дворян у державі. Цар землі росіянці, якщо тобі ненависний дзенькіт дзвона, возвещающего, що вбили Григорія, то ти повинен знати це. Якщо твоя рідня приведе до моєї смерті, то нікого із твого сімейства ні дітей, ні рідних не залишиться в живі через два роки. Вони будуть усі вбиті російським народом… Молитеся, молитеся й будьте сильними, помнете про ваше святе сімейство>>.
<<… Як Святий Престол Римський прейдет від Петра до Петра, також і Святий Престол Петербурзький перейде від Михайла до Михайла. Перший Михайло поставив трон, а останньому Михайлу не буде часу ним скористатися, тому що все відбудеться в поспіху: і життя, і смерть>>.
<<… Я підійшов до вікна й побачив криваві краплі на склі, а на землі калюжі крові й бруди, у яких плескалися кабани й вовки й інші підлі тварини>>.
<<… Знову я його врятував, і не знаю скільки разів ще врятую, але врятую я його для хижаків. Щораз, як я обіймаю царя й матінку й дівчинок і царевича, я содрогаюсь від жаху, начебто я обіймаю мерців… І тоді я молюся за цих людей, тому що на Русі вони в цьому більше всіх бідують. І я молю за все сімейство Романових, тому що на них падає тінь довгого затьмарення>>.
<<… Перш, ніж тіло моє стане попелом, упаде священний орел. А за ним упаде вищий орел. А потім упадуть всі орли, один за іншим, і всім їм відітнуть голів. Останнім упаде морський орел. Їхня кров буде випита землею. І із землі встануть три паростки, які зів’януть ще до того, як зацвітуть>>.
<<… Я бачу стільки людей, величезні людські юрби й гори трупів. Серед них багато великих князів і графів. І кров їх почервонить води Неви… Не буде спокою живим, і не буде спокою мертвим. Через три місяці після моєї смерті я знову побачу світло, і світло стане вогнем. Отоді-те смерть буде вільно ширяти в небесах і впаде навіть на правляче сімейство. Пройдуть 25 років, і смерть знову стане ширяти в небесах… Пройдуть ще роки, і вона знову стане ширяти в небесах. Перший політ збере золото, другий політ збере свинець, а третій політ збере пшеницю>>.
<<… Через п’ятнадцять місяців після моєї смерті, Пресвяту Богородицю знімуть із вівтарів, і хор семисот демонів запече нову пісню серед кривавих боліт. Небагато води витече, поки в сім’ї вибухне скажена бійка. Хрест буде скинутий у подпол, молоти будуть бити по вівтарях і вогонь пожирати церкви… Так почнеться полювання на змія. Але яструб вручить меч хмарі, що вразить змія в третій місяць. Яструб потім розлютиться на хробаків, та й загине… Коли хлів буде повний волів, розгорнуть двері, і тоді прощай, Свята, прощай, Свята Святих. Відбудеться це під час сонячне… Хрест тоді буде опоганений, і настане день, коли не буде вистачати землі для поховання мертвих… Але імперія простоїть недовго. Коли сонце вибухне, не буде більше ні травинки на волзьких обривах. Лише після великого спустошення й величезних втрат повернеться Святий Хрест у вівтарі. А змій і яструб не будуть більш ніколи страшні. Так у Свята, як і у Свята Святі повернеться великий муж, щоб вершити справедливість>>.
<<… Поповзуть по дорогах Європи три голодні змії. І там, де вони пройдуть, залишиться лише попіл і дим. Їхнім будинком буде меч, а їхнім законом — насильство. І від меча вони загинуть, протягши людство через пил і кров. Коли меч буде повернутий у піхви, будуть нові закони й нові прапори. Але й у законах буде зародок насильства. І коли завершиться цей довгий час, три нові змії поповзуть по дорогах Європи, але тоді на цій землі не буде рости вже ні травинки>>.
<<… Родючі землі будуть звернені в темниць. І буде страждання людське як нескінченний дощ. У землі меж двох рік будуть безупинно молити про смерть, але плач не зупинить трійки. Великий вогонь не спалит всіх людських пороків, а в темницях під зоряним небом буде жити страждання. Людина із бранця неволі стане бранцем волі. Суддею й паном буде царьок, що через царицю знайде свою смерть. І смерть нашле його смердючий подих на придворні навіть послу покаяння>>.
<<… Люди йдуть до катастрофи. Самі недотепні будуть правити візком. І в Росії, і у Франції, і в Італії й в інших місцях… Людство буде роздавлено ходою безумців і негідників. Мудрість закують у ланцюзі. Неосвічен і владний буде диктувати закони мудрому й навіть смиренному. А потім більша частина людей повірить у владу імущих, але зневіриться в Богу… Кара Божа буде нешвидка, але жахлива. А трапиться це ще до кінця нашого століття. Потім, нарешті, мудрість буде звільнена від ланцюгів і людин знову повністю довіриться Богові, як дитя довіряється матері. І цим шляхом людин прийде в рай земний>>.
<<… На Петербург опуститься імла. Коли його ім’я буде змінено, тоді скінчиться імперія. А коли його ім’я буде знову змінено, над всією Європою вибухне гнів Божий. Петербург вернеться тоді, коли сонце перестане плакати, а Казанській Божої Матері не буде більше.
Петербург буде столицею нової Росії, і з її утроби буде витягнутий скарб, яке рознесеться по всіх землях Пресвятої Богоматері>>.
<<… У Європі виросте рослину, названа кривавим. Перший його плід дозріє в рік таїнства. А насіння його, коли лопне плід, долетять до Петербурга. Але Петербург буде врятований…
Другий плід — а він буде самим більшим — лопне в рік сонячного таїнства. І насіння його полетять далі Петербурга й до Парижа, і до Рима, і за море. Третій плід буде менше, ніж інші, і він лопне в новий рік сонячного таїнства. Але насіння його не впадуть більше на Землю, тому що будуть спалені вітром>>.
<<… Будуть зібрані яйця й складені все в один кошик, і коли вітер роздує вогонь, яйця офарбляться кров’ю. Це буде час кам’яної корони, що стане порохом, а після порох стане знову каменем, оскільки яйця будуть висиджені, і з яєць вилупляться курчата, і кожне курча буде царем>>.
<<… Їх стануть катувати, як дві тисячі років тому. Навіть провідників зрадять смерті, але тінь хреста буде як і раніше осіняти землю. І в цю землю тінь мучеників упаде як добре насіння, що дасть рясні плоди, які будуть зібрані, коли всяка надія згасне. Знак з’явиться на небі й знак з’явиться на землі, коли хижак відплатить свій борг. А борг буде великий, тому що всього золота не вистачить, щоб оплатити кров
Один раз Святе Сімейство буде розколото на стільки частин; але в інший день Святе Сімейство знову об’єднається
Тоді дозріє час, щоб говорити новою мовою. Але багато хто будуть говорити многих мовами й будуть одягнені в багато одягів. А коли суд буде близький, всі одяги будуть спалені
Тоді повернуться Мученики. І повернуться вони як переможці>>.
<<… Коли мир знову знайде рівновагу, ви побачите появу першої сестри. Одіяння її буде мати колір миру, але мир цей не принесе плодів. І коли у світі не буде більше миру, ви побачите явище другої сестри. Її одіяння теж буде мати колір миру. Але миру не принесеться
Дві сестри будуть бродити по пустелі голі й кинуті. І коли зупиняться ваги часу, від двох сестер не залишиться й тіні. Їхній час пройде, і одіяння їх будуть розірвані й кинуті, тому що мир тоді буде примарою>>.
(Про забруднення води:) <<… Отрути обіймуть Землю, як жагучий коханець. І в смертельних обіймах, небеса знайдуть подих смерті, а в джерелах води будуть гіркі, і багато хто із цих вод будуть ядовитее гнилої зміїної крові. Люди будуть умирати від води й повітря, але говорити будуть, начебто вони вмерли від серця й бруньок… І гіркі води заразять час, як віх, тому що гіркі води породять гіркі часи>>.
<<… Коли полетять образи, дозріє отрутний плід і багато хто його покуштують. І отрутний плід перетворить людей у тварин, не здатних підняти голів до неба… Летучі образи виснажать сили людини, а отрутний плід сп’янить людини. І коли все скінчиться, людина, буде втомлен і обірваним і голодніше, ніж був раніше>>.
<<… Усяка революція хоче розбити ланцюга рабства, але коли ці ланцюги розбиті, уже готові інші. З печерних часів ніщо не змінилося й ніколи не зміниться, тому що самий хитрий, самий підступний і найчастіше самий розбещений завжди буде себе нав’язувати. І дивлячись по настрої народу, він надягне на себе одягу диктатури або демократії. Але людина завжди буде рабом, навіть якщо він уявляє, що вільно… Один раз, може бути, і відродиться вільна людина, але народ завжди буде рабом>>.
(Про забруднення повітря:) <<… Повітря, що входить у наші легені, щоб нести життя, один раз принесе Смерть. І наступить день, коли не буде ні гір, ні пагорбів, ні морів, ні озер, які не були б обкутані лиховісним подихом Смерті. І всі люди будуть вдихати Смерть; і всі люди вмруть від отрут, якими буде наповнене повітря>>.
(Про кислотні дощі:) <<… Рослини занедужають і вмруть одне за іншим. Лісу стануть величезними цвинтарями й меж сухих дерев будуть безцільно бродити приголомшеними й отруєні отрутними дощами люди>>.
<<… Миші й змії будуть панувати над землею. Миші будуть полювати на мишей; а загубленим і приголомшеним людям прийде покинути цілі міста й селища під натиском полчищ величезних мишей, які знищать всі й заразять землю>>.
(Отруйні речовини й радіоактивність викликають генетичні відхилення, діючи навіть у материнській утробі, і:) <<… Народяться чудовиська, які не будуть ні людьми, ні тваринами. А багато з людей, які не будуть мати мітки ні в тілі, ні в розумі, будуть мати мітку в душі. А потім наступить час, коли ви знайдете в колисці чудовисько із чудовиськ людини без душі>>.
<<… Рослини, звірі й люди були створені, щоб бути розділеними. Але наступить день, коли не буде більше границь. І тоді людина стане підлоги-людиною, пол-рослиною. І звір стане звіром, рослиною й людиною. На цих безмежних полях буде пастися чудовисько, назване кобака>>.
(Страшне поширення таких невиліковних хвороб, як рак і СНІД викликаний нездоровим життям — матеріальної й моральної
Дійсно Великі Ліки ці Ліки яким варто вилікувати дух, втіливши в життя духовні навчання:) <<… Всі частіше ви станете бачити божевілля ваших членів. Там, де природа створила порядок, людина посіє безладдя. І багато хто постраждають через це безладдя. І багато хто вмруть від чорної чуми. І коли чуму не буде більше вбивати, шуліки стануть рвати плоть… Кожна людина має в собі великі ліки, але людина-тварина зволіє лікуватися отрутами>>.
<<… Розцвіте в древнім місті квітка, що має колір крові. Він виросте на древі любові, але принесе війну. Він буде мати ім’я любові, але принесе лише ненависть, тому що буде отрутним… Це квітка миру й благополуччя, але під ним зникне покоління злодіїв, осквернителів, біснуватих і мздоимцев>>.
<<… Ручні комахи понесуть смерть, тому що людина їх отруїть. І навала сарани здасться весняним дощичком у порівнянні із цим ураганом, що пошириться із землі квітів на землю листів, а звідти на увесь світ, сіючи хвороби голод і жах… Безвідповідальна людська алхімія зрештою перетворить мурах у величезних чудовиськ, які зруйнують будинку й цілі країни, будуть проти них неспроможні й вогонь, і вода. Зрештою, ви побачите летучих жаб, а метелика стануть шуліками, а бджоли будуть плазувати по землі, як змії. І змії заволодіють багатьма містами>>.
<<… Коли будуть багато говорити про людину, настане час, коли людиною будуть зневажати. І коли буде стільки мовлень про благополуччя, настане час витонченого злополучия, що зміїться меж людей. Гори слів будуть витрачені впустую, і словесні пастки будуть підстерігати на шляху здорового глузду
Багатьох людей знищить чуму, інші загинуть від зброї й ще багато хто будуть убиті черствим словом. Тому що з дозріванням часів людина стане багатий мовою, але злиденний серцем>>.
(Про торгівлю дітьми й утробою, у результаті чого немовлята будуть розцінюватися як піддослідні тварини й запчастини для пересадження органів:) <<… Лоно жінки буде настільки ж безплідно, як річкова земля. І це буде ще благом, тому що не марне лоно й не марна земля зростять чудовиськ. Пагубним днем стане той, коли материнська утроба буде продаватися як продається яловичина. Тоді людина — утвір Божие, стане утвором науки>>.
(Про парниковий ефект і озонову діру:) <<… Наступить час, коли сонце стане плакати і його сльози впадуть на землю як вогненні іскри, спалюючи рослини й людей. Пустелі стануть наступати як, що сказилися коні, без сідока, і пасовища перетворяться в пісок, і ріки стануть гнилим пупом землі. Зникнуть ніжна трава лугів і листи дерев, тому що будуть правити дві пустелі: пустеля піску й пустеля ночі. І під палаючим сонцем і льодовим холодом потухне життя>>.
<<… Коли наблизиться час жнив, людині дадуть сім знаків. І всякий мудрець зрозуміє, що пшениця зійшла й не буде довго чекати перш ніж піти по ній із серпом… Землетрусу в цей час почастішають; землі й води розкриються і їхні рани поглинуть людей і скарб. Ви будете щодня бачити насильство на порозі свого будинку, оскільки людина знову стане звіром, і як всі звірі буде нападати або піддаватися нападу. Ця людина не буде більше відрізняти добра від зла. У ці часи ви зустрінете осла з головою шакала й хвостом змії й ногами кішки, що буде вести віз, а на возі будуть сидіти інші осли, нагодовані ордою лисиць, скованих один з одним. У цей час буде усе менше їжі, оскільки все стане отрутою. Комори будуть повні, і будуть текти струменя прохолодної води, і дерева будуть давати плоди; але хто з’їсть цього зерна й хто вип’є води, той умре, і хто з’їсть плодів умре. Лише плоди, зібрані попереднім поколінням не будуть містити смерті… У ці часи горі з’єднається з людиною й від їхнього сполучника народиться розпач, такий розпач, якого ще ніколи не було на землі. І в ці часи навіть пори року зміняться, і троянда буде цвісти в грудні, а в червні буде лежати сніг>>.
<<… Життя — це Божий Дарунок, але один раз вона стане вагою, проклятьем… Смерті будуть шукати богатие й смерті будуть шукати ті, у кого ще молоко на губах не обсохнуло, тому що дуб буде розколотий на багато частин, а ріка розділиться. Вона стане струмком, а потім маленьким струмочком. Коли мій дух буде ще на Пресвятій Богородиці, багато братів загинуть від меча братів, а коли час моє мине, багато з людей умруть від вогню й полиню
Але великою смертю буде смерть сім’ї, що буде знекровлена, збезчещена, розп’ята. І на її останках розпуститься троянда розпачу>>.
<<… Моря, як злодії, увійдуть у міста, у вдома, і землі стануть солоними. І сіль увійде у води, і не буде води, яка б не була солоною. Солоні землі не принесуть більше плодів, а якщо й принесуть, це будуть гіркі плоди. Тому ви побачите родючі землі, перетворені в солоні болота. А інші землі будуть висушені зростаючим жаром. Людина виявиться під солоним дощем і буде бродити по солоній землі, меж посухою й потопом>>.
<<… Коли Содом і Гоморра вернуться на землю, і коли на жінках буде чоловіче плаття, а на чоловіках — жіноче, ви побачите Смерть, що скакає на білій чумі. І древня чума здасться перед білою чумою як крапля перед океаном. Гори трупів складуть на площах, і мільйони людей віднесе безлика смерть…
Міста з мільйонами жителів не знайдуть досить рук, щоб ховати померлих, а багато сіл будуть перекреслені одним хрестом… Ніякі ліки не зможуть зупинити білу чуму, тому що вона буде передоднем очищення. І коли в дев’яти людей з десяти буде гній у крові, упаде на землю коса, тому що це буде час для повернення додому>>.
<<… Ви почуєте, як люди призивають ніч, але ніч не прийде. Ви почуєте, як люди кличуть спокій, але він буде тим плодом, що деякі зможуть вкусить… Життя стане жорновому, що розтирає життя в отрутний пил. І шум жернова буде шумом водоспаду, що вітром доноситься до всякого палацу й усякої халупи… Час подвійного колосся буде приречено на вічне світло й вічний водоспад>>.
(Радіоактивне зараження шириться й проникає всюди, воно втримується в повітрі й живих організмах, які одержали її разом із зараженою їжею:) <<… На чорну землю заплаче сонце, і примара буде бродити по Європі протягом цілого покоління. І перш, ніж він розсіється, упадуть інші блискавки. Одна з них спалит лілії, інша спалит пальмовий сад, а третя блискавка спалит землю меж священних рік. Людина стане тендітним як сухий аркуш, і кістки його будуть гнутися й тріскотіти як сухі гілки. У цей час земля буде народити лише отруєну траву, а тварини давати лише отруєне м’ясо. Отруєний буде людина в цей час, тому що це буде початком епохи полиню>>.
<<… Два кровожерливих князі опанують Землею: Хуртовин прийде зі сходу й поневолить людини вбогістю, Граюг прийде із заходу й поневолить людини багатством. Князі будуть заперечувати друг у друга землю й небо. І поле великої битви буде в землі чотирьох демонів. Обоє князя будуть переможцями й обоє князя будуть переможеними. Але Граюг увійде в будинок Хуртовина й посіє там свої древні слова, які виростуть і розорять землю. Так скінчиться імперія Хуртовина… Але наступить день, коли імперія Граюга також звалиться, тому що обидва закони були помилкові й обоє несли смерть. Навіть їхній порох не можна буде використовувати для добрива землі, на якому виросте нова рослина третього світла>>.
<<… Коли часи наблизяться до безодні, любов людини до людини перетвориться в суху рослину. У пустелі тих часів будуть рости лише дві рослини — рослина вигоди й рослина себелюбності. Але квіти цих рослин можна буде прийняти за квіти любові. Все людство в цей проклятий час буде поглинено байдужістю. Горі тоді стражденним, старим, увечним, серцевим, тому що вони будуть самотні в людському морі. І горі чистим серцем, простим, молодим серцем, тому що вони будуть зганьблені й осміяні. На заході сумної долі людини розумного залишиться лише пустеля, тому що квітка братньої любові давно загине. А братня любов — це великі ліки. У Бога своя Істина, відмінна від людської, але полум’я — єдине>>.
<<… Наступить час миру, але мир буде написаний кров’ю. І коли два багаття потухнуть, третє багаття спалить попіл. Мало людей і мало речей збережеться. Але те, що збережеться, повинне буде бути піддано новому очищенню, перш ніж увійти в новий рай земний>>.
<<… Магомет пересуне свій будинок, пройшовши дорогою батьків. І будуть війни як літні грози, валячи дерева й розоряти села
И буде це доти, поки не відкриється, що слово Боже єдине, хоч воно й сказано на різних мовах. І тоді стіл буде єдиний, як єдиний буде хліб>>.
<<… По усьому світі будуть побудовані вежі. І буде здаватися, що у вежах буде жити життя, у той час як вони будуть замками смерті. Інші із цих замків зваляться й з їхніх ран витече гнила кров, що заразить землю й небо. Оскільки згустки зараженої крові, як хижаки, обрушаться на наших голів. І безліч згустків упаде на землю, і земля, де вони впадуть, стане пустельної на сім поколінь>>.
<<… На три дні сонце зникне з небес і на тридцять днів туман з диму й болю покриє землю сірою завісою. Людина буде як скажений пес носитися по цьому морю страждання, життя його стане агонією і його єдиною надією буде смерть>>.
<<… Під час вічних снігів три звірі направляться до серця ведмедя. Першим піде кабан, за яким підуть олень і ворон. І коли три звірі наблизяться до серця ведмедя, вони перетворяться в трьох царьків. Вони осідлають трьох коней кольору землі й візьмуть у руки три мечі кольору сонця. Мовлення трьох царьків буде невідома, але відомий буде вінець, що вони понесуть на голові. І вінці будуть покладені на вівтар, а мечі розрублять серце ведмедя на багато шматочків, які будуть покладені в казан і викинуті з великого вікна. І народ, хрюкаючи як череду свиней, кинеться на шматки серця й пожере їх>>.
<<… У ніч спалення людини в Римі буде ріками струменіти кров тат і пустословов. Народ вийде на площі, осліплений настільки що довго збирала ненавистю, і на закривавлених списах ви побачите голів правителів, дворян і духівництва. Тіло шановної людини протягнуть по дорогах Рима за білим конем, і на дорогах залишаться сліди його крові й клаптики його шкіри. І лише тоді відкриється, що шановна людина була змією. І він умре так, як умирають змії. У цю ніч крові й чаклунства зірки змінять своє світло, і ті, хто був одягнений в одяги злочину облачаться в одяги правосуддя, а праведні стануть несправедливими… І коли підніметься світло нового дня, римські фонтани будуть повні людської крові, і багато тіл влада імущих будуть четвертовані й кинуті в чотирьох районах міста, щоб згнити вроздріб… Очищений Рим не буде більше Римом. І ніч спалення людини стане нагадуванням про святе повстання народу проти голодного вовка в овечій шкірі>>.
<<… Чотири сестри одягнені в шовки, але по закінченні трьох поколінь вони будуть одягнені в руб’я. У дочки Петра будуть вирвані камені, а на каменях будуть пастися вівці й кожний камінь буде розколотий, спалений і неуважний, і від слави залишиться лише порох. У дочки Луки будуть виколоті очі й вирвані нігті, і вона піде по ті ж шляхи, що й дочка Петра. У дочки Генріха випустять всю кров з вен, і вся її краса перетвориться у вогненну кулю. Іншими будуть коріння, але з корінь виростуть нові корони. Але їхній блиск буде іншим. І сестри не одягнуться більше в шовки, але в руб’я. Але вони однаково будуть царівнами. Але коли дочка Катерини віддасть належне великого насіння часу, підніміть голову до полярної зірки, тому що із цієї зірки відбудеться життя, а з нею — час і щастя>>.
<<… У дні, які будуть передувати великій скорботі, змій буде спалений і спопелілий. І про нього не залишиться спогадів, тому що тінь буде вимита братами, які стануть братами
И земля, де плазував змій, буде віддана мертвим у нагадування про кров, пролитої змієм… >>.
<<… На престол сяде пастир зі снігу й крові. І це буде в той час, коли агнці будуть распугани бурою. І його вразить блискавка. Але блискавка буде не з неба. У ночі ви побачите інших пастирів. Але один з них вийде. І знову вразить блискавка… Бідна загублена череда, деякі пастирі тебе поведуть, тому що час вовків буде близько. І вовки сядуть на престол і видадуть закони й будуть рвати на шматки від імені Святого. Коли ж серце буде остаточно розбещено, агнці вийдуть на великий луг, але на ньому будуть рости лише отруєна трава, а земля буде солена, а вода гірка. Сюди й прийде останній пастир з останньою молитвою>>.
<<… Історія Каїна й Авеля повториться в місці, оточеному стінами із сімома вежами й орлом. Цього разу мирний Авель уб’є підступного Каїна, і ніщо не залишиться від цієї історії, тому що навіть назва міста буде змінено, і земля любовно прикмет і добро, і зло. Але в місті в семи веж проскочить іскра, що принесе нове слово й новий закон. І новий закон навчить людини нового життя, тому що в новий будинок не можна буде ввійти зі старими звичками. А коли сонце закотиться, то відкриється, що новий закон є древній закон, і людина була створена за цим законом>>.
<<… Коли прийде час для очищення, безліч парфумів повернуться на землю й приймуть ті форми, які вже мали в минулому… У багатьох салонах Царського Села будуть жити воскреслі, котрих тільки довірені зможуть чути й бачити. Тут будуть діятися чудеса. Великий єпископ приїде в Петербург, і дзвона всіх церков будуть його привітати й оголосять про світ…
У Петербурзі зустрінуться три царі. І єдина комора наситить Європу. У західні часи ви побачите чудеса й страждання. Але ви побачите також багато тіней у подобі людському>>.
(Лише зміна земної осі може перемістити кліматичні пояси, і Распутін це пророкує:) <<… Пройде час вітру, час вогню й час води, потім повернеться архангел. Але все зміниться. У Сибіру розцвіте життя, а багато палаців Петербурга прикрасяться лимонними деревами
Глас Пресвятої Богоматері досягне Місяця й далі. Але він не ввійде в глибину серця кожного російського… Цар буде вилучений вітром. І він повернеться з вітром. І той же вітер принесе царя, що не буде царем, але буде мати більше влади, чим цар. Новий цар поїде на білому коні через гаї цитрусових, і багато старих зупинять його, щоб нагадати, що там, де раніше був тільки сніг, сьогодні зійшли маслини… А в землях, де раніше росли маслини, буде лише сніг. Тому що все змішається в цей час. Гори будуть там, де минулого моря, і моря там, де були гори>>.
<<… Коли в Рим прийде людина з міткою на чолі, будуть дзвонити дзвона миру, але мало хто помітить, що дзвонить у них смерть. Тонкий обман готується для всього миру, тому що миша вислизне від кота, і кіт буде з’їдений мишею. У цей час швидко пройде слава. І швидко пройде страждання. Кесарі потечуть як річкова вода, а слова стануть хмарами
Людина з міткою на чолі буде покладений на вівтар, але коли ще тільки повинен буде налитися п’яте колосся, людина з міткою буде покладений на голу землю, і з його м’яса зроблять бенкет
Бідна мирська слава, що проходить боязкою тінню; твій час завжди відлічений ще до того, як твій аромат виснажиться. Бідна мирська слава, одягнена в золото й срібло, але зроблена з пороху
Не оглядайтеся на пройдений шлях, тому що на нього обрушиться вітер і замете всякий слід. І вітер розкриє землю, зрушить гори й змете міста знаком морячи
Не обертайтеся в цей час, щоб подивитися, чи дме вітер із заходу або зі сходу, тому що як тільки ви обернетеся, вітер пройде>>.
<<… Коли жінка готова буде народити, на землі встановиться сьоме царство. І це буде царство зла. Чорний цар буде правити главою, і білий цар буде правити пупом, і червоний цар буде правити ногами. І ноги першими загинуть від витівки. Коли спаде глава, рознесеться стогін по усьому світі. І кров проллється на священний камінь… Час падіння царства почнуться з убивства батька, що відбудеться в літню повню. Коли злодії кинуть золоту ягоду, щоб укритися в печері, це буде час близького кінця останнього царства. І кінець прийде у вихрі крові>>.
<<… Коли ведмідь втратить останню краплю крові, він буде похований. І п’ятеро гробарів вириють могилу, на якій написане буде ім’я ганьби. Тоді ви побачите царя на білому коні, і він буде батьком справедливості, тому що ім’я його буде Праведник. Це буде початком покаяння. І це буде рік, коли п’ятеро хижаків пробороздят небо>>.
<<… У долині кольору сонця виросте древо з листами зі злата, а галузями зі сребра. І дерево принесе сім плодів, які будуть плодами щастя. Перший плід — це спокій духу, і він виросте на самій верхівці древа. Потім будуть плоди радості життя, розумової рівноваги, тілесного здоров’я, єднання із природою, щирої смиренності й життєвої простоти. Всі люди зможуть откушать цих плодів, але хто не відчує необхідності откушать їх, буде скинутий і не знайде місця на візку щирого щастя. У цей час людин буде живий не хлібом, але духом. І багатства людські будуть більше не на землі, але на небі. І людина буде створений з неба й води, і коли він повернеться у свій будинок, вода буде поглинена землею, і небо повернеться на небо. Тому що ніщо більше не буде віддано чирвам>>.
<<… Вернуться в цей час великі Сівачі щоб розкидати насіння. Але частина землі буде димітися й третина насінь згорить. Частина землі буде марнаі й насіння загинуть. Але третя частина дасть такі багаті урожаї, яких ніколи ще не бачили на землі
Усяка земля в ті часи буде під знаком одного з євангелістів. Великий острів буде перебувати під владою лева, але лев втратить пазурі
Праведна Земля й серце Європи будуть під знаком людини. Під знаком тельця буде західна Європа. А під знаком орла буде Свята Русь, тому що її завдання буде полягати в тому, щоб бодрствовать і захищати
Коли безперервне здригання пройде по землі, не відривайте погляду від сходу, тому що звідти прийдуть нові пророки. Вони підготують шлях Господу, що у блиску теж прийде зі сходу>>.
Виречення із книги Григорія Юхимовича Нових (Распутіна) я<<Благочестиві міркування>>, виданої в Санкт-Петербурзі в 1912 році <<20) Духовне єднання — це глас Божий, тому що духовні одному душу мають
27) Вона допомагає пережити страждання й перейти до розради, тому що коли духовні говорять — нічого схованого немає.
25) И в духовних немає схованого, а тому в них і полягає єднання
42) Що таке утешенье? Бесіда зі святим і з мучеником, як страждали за Христа.
72) И храм нам — Ковчег. Святі таємниці радість невимірна
80) Мої вболівай про душі. Встиг ворог, оселив страх свій, щоб боялися різних наклепів вражих
102) И серця наші злилися в духовну любов, і ми стали як один, і очі наші, розуміючі один одного, і не замовкнуть хвалити Бога
107) Зрозумій гріхи свої, і хрест буде всмак.
108) Без хреста Бог далекий!
109) И сам не шукай хреста, а Бог дасть. Понесеш, наскільки зможеш. Бог знає, що тобі потрібно, тільки будь обережний
111) Боже! Зберігай у мені мир! У світі й премудрість
И всі слухачі побачать світло щирий і забудуть земну прив’язь; і буде для них храм — Ковчег, а Святі Таємниці — відновлення душі й радість невимовна
117) Дуже розмовляй обережно, а те буде ця твоя бесіда на спині утішника за те, що розсипав перли перед свинями
132) Дивитеся, яку любов дав нам Батько, щоб нам називатися й бути дітьми Божими. Мир тому не знає нас, що не пізнав Його.
138) Вороги наші готовлять вінці. Горі, що себе не бачать і милосердя Божие забувають>>.
Із книги правди про Григорія Распутіні Олега Платонова <<… Один раз нападали хижаки, хотіли обібрати, я їм сказав: «Це не моє, а вес Боже, ви візьміть у мене, я вам помічник, з радістю віддаю». Щось особливе сказало в серцях їх, вони подумали й сказали: «Звідки ти й що таке з тобою? » — «Я людина — посланий брат вам і відданий Богові»>>.
<<Важкі спогади про мучителів іноплемінниках, але в цей час більше мучення — брат на брата і як не пізнають своя своїх. Тому й мучення більше важкі. Образа бере
Тому я впевнений, що вінці будуть ближче до лику Божию від цих мучителів у сьогодення час
От слово Божие на нас: брат на брата й син на батька кінець наближається… >>.
<<ПРО, який обман, лихо скажуть їй, і глянуть, і побачать… Совість нам без мови говорить про свій недолік, усім треба подивитися на неї, отут ніякий гріх не приховаємо й у землю не закопаємо>>.
<<Юрба вічно жадає чуда. А тим часом вона зовсім не зауважує найбільшого із чудес, що щогодини відбувається на наших очах, народження людини>>.
<<Багато різних народів, і всі розумні у своєму дусі, але віри у всіх і у всіх націях мало, і любові немає. З ними дуже потрібно бути ласкавими, вони не розуміють, але на любов твою дивляться як на дивину. І от у цей час, коли ми вказуємо на небо, вони з любов’ю дивляться, і в особі в них робиться зміна, і зараз говорять про пророків. Дуже багато розумних, а віри в них ні, з ними дуже потрібно говорити, але не про віру, а про любов, урятуй їх, Бог! Критикувати й указувати на свою віру, як вона висока не треба, а треба спершу розташувати їх, а потім і сіяти обережно й лагідно свою віру, але на це роки потрібні. Треба показати приклад любові, і мати любов яскраву, отоді будуть християни, як у перші роки, і місія християнська буде не за гроші служити, а по доброті. Вони дуже розуміють, коли говориш, і дивно на них слова відбиваються зараз сідають навкруги й дивляться на тебе. Треба обов’язково знати мова їх і характер їхніх націй, а усе коротше любов до Бога мати, як до друга, а те хоч і постимося, а не вміємо з Богом розмовляти, то й на людей не подіємо! Як дзвін без срібла погано звучить, так і недосвідчений завжди тільки напсує>>.
Із записок Григорія Распутіна написаних під час його перебування у Святій Землі (Доставлені в Париж біженцем зі СРСР Лобаченским) <<Без усякого зусилля утішає море. Коли ранком устанеш, і хвилі говорять, і хлюпають, і радують. І сонце на море блищить, немов тихо піднімається, і в той же час душу людини забуває все людство й дивиться на блиск сонця; і радість у людини займається, і в душі відчувається книга життя й премудрість життя — невимовна краса! Море будить від сну суне, дуже багато здається, саме по собі, без усякого зусилля
Море докладно, а розум ще більш великий
Людської премудрості немає кінця, немістка всім філософам
Ще найбільша краса, коли сонце падає за море й закочується, і промені його сіяють. Хто може оцінити светозарние промені, вони гріють і пестять душу й цілюще утішають. Сонце по мінутах іде за гори, душу людини небагато поскорбит про його чудовий светозарних промені… Смеркне
ПРО, яка стає тиша… Немає навіть звуку птаха, і від роздуму людин починає ходити по палубі й мимоволі згадує дитинство й всю суєту, і порівнює ту свою тишу із суєтним миром, і тихо розмовляє із собою, і бажає з ким-небудь відвести нудьгу, нагнану на нього від його ворогів… >>.
<<Забили хвилі на море — зробилося тривожно на душі. Людина втратить образ свідомості, ходить як у тумані… Боже, дай тишу щиросердечну! >>.
<<Совість — хвиля, але які б не були на море хвилі, вони затихнуть, а совість тільки від доброї справи згасне>>.
(Про Кінець Світу:) <<Тих [тобто страждальців за Віру у Святій Землі] мучили інородці, а тепер самі себе, щонайпаче батьки батьков, ченці ченців, і от слово Божие на нас: брат на брата й син на батька — кінець наближається>>.
(Про земний:) <<Відриваючись від земного одержуєш благодать небесну
Молити Бога треба, щоб дав терпіння, а втрата земного — це великий подвиг. За втрату земного й нагорода більше, ніж якщо сам подаси>>.
(Про религиях:) <<А чому тепер ідуть у різні віросповідання? Тому що в храмі духу ні, а букви багато — храм і порожній. А и в теперішній час, коли батько Іоанн [Кронштадтський] служив, то в храмі дух убогості був, і тисячі йшли до нього за їжею духовної>>.
(Про добро й фарисейство:) <<Ніколи не бійся робити добро, і за добро завжди потрапиш на честь — це біс так улаштовує, щоб ти був фарисей, а не вподібнився й не був, як Никодим, — от і вся роль біса. Але роби, роби, і вінець твій і спокій одержиш>>.
(Про Любов:) <<Якщо любиш, то нікого не вб’єш — всі заповіді покірні любові, у ній велика премудрість, чим у Соломоні, і така висота, що тільки одна любов і існує, а інші всі як дробу, і через неї вихід на небо
Наскільки один маленький шматочок хліба дорожче для людини великого корабля! А скільки грошей на корабель треба? Хто уразумеет, той і розумій>>.
(Про праведників:) <<Віра… без весни цвіте над праведниками, для приклада можна вказати на батька Іоанна Кронштадского, і скільки в нас світил — тисяча чоловіків Божих! >>.
(Про гріх:) <<А всякий гріх однаково що гарматний постріл — усі довідаються… >>.
(Про правду:) <<Зло й заздрість дотепер у нас, між більшим і більше великим, і інтрига царює в короні, а правда, як билина в осінню ніч, очікує сходу сонця: як сонце зійде, то й правду знайдуть! >>.
<<… Але раніше, ніж піти з життя, пройду по землі грозою, щоб очистити шляхи й забрати сміття з дороги й змити кров. Багато гріхів творять люди, потонули в гріху. Повинне трапитися чудо велике, підуть жертви очисні. Будуть потрясіння великі. І діти малі довідаються, у чому сила народу, у чому його правда. Це так буде! Амінь. Хрест
Ці записи поки я живий жодна жива людина не побачить
Убити мене не можна. Уб’ють Григорія, поховають Григорія. А може, і не поховають. У воді утоплять, у вогні зігнуть, а я живий буду>>.