Гротеск і фантастичний початок у ранніх творах Гоголя Гоголь Н. В

Гротеск і фантастичний початок у ранніх творах Гоголя
З елементами фантастики й гротеску у творчості Миколи Васильовича Гоголя ми зустрічаємося в одному з перших його добутків "Вечора на хуторі біля Диканьки". Письменник підкорив фольклорно-етнографічні матеріали завданню втілення духовної сутності, морально-психологічного виду народу як позитивного героя книги. Чарівно-Казкова фантастика відображається Гоголем не містично, а відповідно до народних подань

Тематика "Вечорів..." - характери, духовні властивості, моральні правила, характеру, звичаї, побут, повір'я українського селянства ("Сорочинская ярмарок", "Вечір напередодні Івана Купали", "Травнева ніч"), козацтва ("Страшна помста") і дрібного помісного дворянства ("Іван Федорович Шпонька і його тіточка").

Герої "Вечорів..." перебувають під владою релігійно-фантастичних подань, язичеських і християнських вірувань. Відношення самого автора до надприродних явищ відверто іронічне. Чортам, відьмам, русалкам Гоголь надає цілком реальні людські властивості. Так, чорт із повісті "Ніч перед Різдвом" "спереду - доконаний німець", а "за - губернський стряпчий у мундирі". І, доглядаючи, як справдешній ловелас, за Солохою, він нашіптував їй на вухо "те саме, що звичайно нашіптують всьому жіночому роду".

Фантастика органічно уплетена письменником у реальне життя. Вона здобуває в "Вечорах..." привабливість наївно-народної уяви й, безсумнівно, служить поетизації народного побуту. Але попри все те релігійність самого Гоголя не зникає, а поступово росте. Більш повно, ніж в інших добутках, вона виразилася в повісті "Страшна помста". Тут в образі чаклуна персоніфікується диявольська сила. Але цій загадково страшній силі протипоставлена православна релігія, віра в усі влада, що перемагає, божественного закону. Таким чином, уже в "Вечорах..." виявилися світоглядні протиріччя Гоголя

"Вечора..." буяють картинами природи, величної й чарівної-прекрасної. Письменник нагороджує її самими мажорними порівняннями. "Сніг... обсипався кришталевими зірками" ("Ніч перед Різдвом") епітетами: "Земля вся в срібному світлі", "Божественна ніч!" ("Травнева ніч, або Утоплениця"). Пейзажі підсилюють красу позитивних героїв, затверджують їхня єдність, гармонійний зв'язок із природою й у той же час підкреслюють неподобство негативних персонажів. І в кожному Твір "Вечорів..." відповідно до його ідейного задуму й жанровій своєрідності природа приймає індивідуальне фарбування

Враження, викликані життям Гоголя в Петербурзі, позначилися в так званих "Петербурзьких повістях", створених в 1831-1841 роках. Всі повести зв'язані загальною проблематикою: влада чинів і грошей. Усім їм властивий типовий головний герой - різночинець, "маленький" людину. Провідний пафос повістей - розбещуюча сила грошей, викриття кричущої несправедливості суспільної системи. Вони правдиво відтворять узагальнену картину Петербурга 30-х років XIX сторіччя

Гоголь особливо часто звертається в цих повістях до фантастики й улюбленому їм прийому крайнього контрасту. Він був переконаний, що "щирий ефект укладений у різкої протилежності". Але фантастика тією або іншою мірою підпорядкована тут реалізму

Так, в "Невському проспекті" Гоголь показав шумну, метушливу юрбу людей усіляких станів, розлад між піднятою мрією (Пискарев) і вульгарною дійсністю, протиріччя між божевільною розкішшю меншостей і жахаючою бідністю більшості, торжество егоїстичності, продажності, "киплячої меркантильності" (Пирогов) столичного міста

У повісті "Ніс" рисується дивна влада чиношанування. Письменник показує всю безглуздість людських взаємин в умовах деспотическо-бюрократичної субординації, коли особистість, як така, втрачає всяке значення. І тут Гоголь мистецьки використовує фантастику

"Петербурзькі повісті" виявляють еволюцію від соціально-побутової сатири ("Невський проспект") до соціально-політичного памфлетности ("Записки божевільного"), від романтизму й реалізму при переважній ролі другого ("Невський проспект") до усе більше послідовного реалізму ("Шинель").

У повісті "Шинель" заляканий, забитий Башмачкин проявляє своє невдоволення значними особами, грубо його що принижували й кривдили, у стані безпам'ятства, у мріянні. Але автор, будучи на боці героя, захищаючи його, здійснює протест у фантастичному продовженні повести. Гоголь намітив у завершенні повести реальне мотивування. Хтось, що смертельно налякав Акакия Акакиевича, їде по неосвітленій вулиці після випитого в приятеля на вечорі шампанського, і йому, у страху, злодій може здатися ким завгодно, навіть мерцем

Микола Васильович Гоголь створив у своєму ранній творчості сплав сатири й лірики, вона збагатив реалізм досягненнями романтизму. З усією міццю свого таланта він малював дійсність, зрощуючи при цьому мрію про прекрасну людину й майбутнє своєї країни. Тим самим він підняв критичний реалізм на новий, вищий щабель у порівнянні зі своїми попередниками.


Загрузка...